Я стояла перед дзеркалом у ванній, у руці треміла туш. Востаннє я так ретельно фаршилася сім років тому, перед тим злощасним корпоративом, де зустріла Олега. Він пішов через рік після народження сина, «величнно» залишивши нам квартиру.
Моя рука потягнулася до звичного блиску для губ, але вхопила яскраво-червоний помад. Він лежав неторканим з того часу, як я стала просто «мамою Дмитрика».
Телефон завибрирував на краю умивальника, з грюкотом впавши на підлогу. Кисточка здригнулася, залишивши чернечу смужку біля скрині. Оксана дзвонила втрет раз за годину.
— Ти взагалі збираєшся? — її голос у трубці звучав роздратовано. — Ти обіцяла заїхати за мною годину тому!
Я прикусила губу, спостерігаючи через напіввідчинені двері за Дмитриком. Син сидів перед телевізором, оточений кільцем з кукурудзяних пластівців. У горлі встав грудочка.
— Мені потрібно терміново знайти нову няньку.
— Що?! — Оксана ахнула. — Ти ж казала, що все влаштувала!
— Та няня відмовилася в останню хвилину.
Тиша в трубці здалася густою, наче мед. Я точно знала, що думала Оксана: «Знову Наталя не справляється». П’ять років сама з дитиною, а я досі не навчилася передбачати такі ситуації.
— Мам! — Дмитрик з’явився у дверях, залишаючи за собою слід із пластівців. — А тато сьогодні прийде?
Мене ніби штовхнули під груди. Це запитання лунало щоп’ятниці, але колишній чоловік не поспішав з нашим спільним сином бачитися. Хоча я й сама не наполягала.
— Ні, сонечко, — я поправила йому комірець. — Але сьогодні до тебе прийде чудова, найкраща у світі няня!
Ноутбук видав десяток варіантів за запитом «няня терміново». Банер «Бабуся на годину», з фото усміхнен— Няня вже тут? — Дмитрик вибіг у передпокій, а я глибоко зідхнула, розуміючи, що тепер усе буде інакше.
