Як Нинка плани будувала на весільний шлях

Ніхто в селі не тямлять, чому Оксані так не щастить в коханні. Дівчина ж справна — гарна, розумна, а ще й робота в неї ветеринаркою у великому фермерському господарстві. Мабуть, причина в тому, що Оксана — чужачка з міста. Та й, зізнаймось, відрізнялась вона від місцевих жінок.
— От якби Оксанка свою корону трішки опустила, дивись, уже б чоловік при домі був. Проте ж добрих тепер з вогнем не знайдеш, та й так — хоч якась мужицька душа,— почала розмову Ганна Пилипівна серед бабусь, що ввечері зібрались посидіти на призьбі. Вона завжди першою обговорювала переваги й недоліки селян. Усякі новини вона дізнавалась раніше, ніж вони траплялись.
Та завжди знайшовся би спірник — Олена Семенівна. Дружили вони з юності й стільки ж суперечили. Якщо Олена називала біле — Ганна Пилипівна з піною в році доводила, що чорне.
Всі бабусі одразу повернулись до Олени Семенівни, чекаючи продовження комедії. Вона їх не за
Наталка з теплим усміхом доглядала вечірню зграю котиків біля хліва, слухаючи як Олена Ничипорівна й Гафія Семенівна, сидячи на призьбі, тішаться, переказуючи сьогоднішній витівку її пикатого поросенка, а вона сама думала про новонароджених телят у великому господарстві, котрим завтра прийде на допомогу, та про затишну кухоньку з липовими варениками, що її чекають.