У сні все почалося з того, що Соломія заміж виходила, навіть не здогадуючись, що в її нового чоловіка Дмитра є погана звичка. Познайомились вони недовго, Дмитро швидко запропонував їй руку й серце, причому, коли робив пропозицію, був трохи п’яний:
— Соломійко, давай одружимось, — прошепотів він, і в повітрі зашумів запах горілки.
— Дмитре, ти що, випив? І в такому стані мені пропонуєш? — не надто обурилась Соломія, бо заміж тягнуло, майже всі подруги вже побрались.
— То я від щастя… Спасибі, що не відмовила, — весело бурмотів він. — Ну що, яка твоя відповідь?
— Гаразд, згодна, але з умовою — питимеш лише по святах.
— А я про що? Звісно, по святах! Сьогодні, наприклад, свято — тобі зізнався!
Молода й наївна Соломія не вслухалась, а й не знала, що батько Дмитра все життя пив. Може, ця звичка й на сина вплинула — адже інколи батько запрошував його «на чарочку чаю».
Ганна, мати Дмитра, лаялась, коли чоловік синові наливав:
— Сам цю отруту ковтаєш, ще й дитину вчить… — але той лише сміявся у відповідь:
— Мовчи, жінко, Дмитро — мужик, хай звикає.
Після весілля молодята оселились у Соломіїній однокімнатній хаті, яку вона отримала від бабусі. Спочатку все було добре. Дмитро працював, інколи приходив із роботи з перегаром, але завжди знаходив причину:
— Василь прогуляв, син в нього народився — як не випити? Юрко іменини святкував — ось і причина. Віталій дошок на дачу привіз, нас частував…
Соломія народила сина Олежка, а Дмитро пив, як і раніше. Додому не поспішав, до дитини майже не підходив.
— Чому не береш на руки сина? Він же твій, — скаржилась дружи— Якщо не хочеш, щоб відчував перегар, то й не пий, — бурчав Дмитро, а Соломія, зітхнувши, зрозуміла, що вже не змінить його, але щастя знайде в очах іншого чоловіка, який чекав на неї за порогом старої квартири.