Олена збиралася до санаторію. Вона на пенсії, старший син Тарас купив їй путівку і сказав:
— Мамо, ти маєш поїхати та відпочити. Не подобається мені твій вигляд, раніше ти виглядала краще та спокійніше. Не хвилюйся за батька, якось переб’ється. Він тебе не цінує, я ж бачу. Тепер я вже розумію, що він любить лише себе та живе для себе. Особливо після того, як ми з Андрійком виїхали з дому. До речі, він так само думає.
— Ой, Тараску, як ти правий. А я вважала, що ви — мої сини й нічого не помічаєте. Дякую, рідний. Звичайно, поїду й відпочину. Коли ще мені випаде така нагода, — усміхалася вона та дякувала синові.
— Коли захочеш, тоді й поїдеш, Андрійко обіцяв, що наступного разу він тобі путівку купить, — сміявся у відповідь Тарас.
— Які ж ви в мене гарні. Найкращі сини на світі! — вона обняла сина та поцілувала в щоку.
— Мамо, а ти теж найкраща, знай, ми з Андрійком завжди на твоєму боці. Якщо щось — завжди допоможемо. На кого тобі ще сподіватися? Тільки на нас, — говорив задоволений син. — Гаразд, я їду додому, на батька чекати не буду, часу нема, ще Софійку з дитсадка забрати треба. Батькові привіт передай, — він махнув рукою та вийшов із хати.
Олена з Григорієм жили в селі у своєму домі. Побралися давно й через кохання. Жили нормально, двох синів виховали та випустили в життя. Тепер живуть удвох, але якось непомітно їхнє життя змінилося, точніше — чоловік став іншим.
Олена на пенсії вже два роки, а Григорій працював. Вільного часу у неї тепер більше, раніше — робота, господарство, завжди тримали поросятко й курей.
Григорій давно вже не допомагає по господарству, прийде з роботи, поїсть і на диван. Будинком іноді займався — де приб’є, де підправить.
Олена поїхала до міста в торговий центр і купила дві сукні, сорочку. Все ж таки їхати до санаторію, а в неї давно гардероб не оновлювався. Залишилися речі, в яких ходила на роботу, думала буде на пенсії доносити. А тут така нагода — поїде до санаторію. Вона стояла перед дзеркалом і приміряла нове, а чоловік поглядав, потім сказав байдуже:
— Вертися не вертися перед дзеркалом, крас— Красивіше не станеш. Хто там на тебе подивиться? Кому ти потрібна?
