Ось адаптована історія для української культури:
Ще в університеті Дмитро вирішив, що одружуватися треба на спокійній і врівноваженій дівчині. Такі дівчата — для сім’ї. Але зустрічався з іншими — жвавими, балакучими, деякі одразу вимагали квіти, подарунки та кафе. Звідки в бідного студента гроші? Тому він розбирався, хто є хто.
Перед випуском він зустрічався з Олесею — розумною, спокійною акуратисткою. По ній відразу було видно, що вона в усьому дотримується порядку.
— Андрію, — казав Дмитро другові, — мабуть, пора одружуватися. Ти вже сімейний, і у вас скоро буде поповнення.
— Ну нарешті, Діме! Я тобі давно це кажу. То вирішив на Олесі з моєї групи? — допитувався друг. — Бери, вона класна дівчина: розумна, гарна, і головне — спокійна, не істеричка. Я за нею такого ніколи не помічав. Акуратна до дрібниць, конспекти завжди як під лінійку, я в неї стільки разів переписував…
— Так, на Олесі, — сміявся Дмитро. — З усіх, кого я знаю, вона найкращий варіант.
Перед випуском він зробив пропозицію, і вона погодилася.
Олеся з молодшою сестрою залишалися вдома самі, ще зі шкільних років. Батько — далекобійник, часто бував у рейсах, а мати працювала до вечора. Тому, коли Олеся підросла, сама господарювала: годувала сестру, перевіряла уроки. Мати не примушувала, але вона була така від природи.
Коли вони з сестрою та мамою інколи приїжджали до тітки Ганни, старшої сестри матері, Олеся завжди дивувалася.
— Яка чистота в тітки Ганни, — думала вона, оглядаючи хату, — якісь неймовірно красиві серветки, зв’язані гачком.
Посуд завжди блищав, усе було вимите до блиску, наче тут ніхто й не живе. Тоді Олеся ще не розуміла, що саме цю риску успадкувала від тітки. Вдома вона теж намагалася підтримувати порядок, але не завжди виходило. Зато в зошитах і на столі, де вчила уроки, акуратність була завжди. В університеті так само старанно вела конспекти, добре складала іспити, завжди була охайно одягнена й причесана.
Після весілля вони з Дмитром одразу оселилися окремо — у нього вже була невелика двокімнатна квартира.
— Діме, ти добре влаштувався, — з доброю заздрістю казав друг Андрій. — Відразу своє житло, дружина-красуня. Не те, що ми знімаємо кут. І власної квартири поки не передбачається.
Олеся, вийшовши заміж, вирішила створити ідеальний дім. Як у тітки Ганни. Вона прагнула до чистоти й порядку, була справжньою педанткою.
Ніхто їй не пояснив, що для дружини та матері на першому місці мають бути інтереси родини, а не ідеальна обгортка. І доки вона це зрозуміла, довелося пройти через життєві уроки.
Вони з Дмитром були зовсім різні. Дмитро — гучний, товариський, у нього завжди повно друзів, невсипущий і дуже любить компанії. А Олеся — його повна протилежність. Якщо Дмитра вабило у ліс з наметами, на риболовлю чи шашлики з друзями, то вона обожнювала вишивання, інколи в’язання та читання.
До народження старшого сина Олеся якось терпіла ці поїздки на природу, хоча ніколи не відчувала захвату — просто підтримувала чоловіка.
Щойно починалося літо, Дмитро уже чекав вихідних.
— Олесю, завтра їдемо з наметом на річку. Ночуватимемо біля води, буде рибалка й шашлики. Збирайся.
— Дмитре, ну не люблю я твою природу, — зітха
