Автобус запізнювався вже понад 20 хвилин… і холод почав ставати нестерпним.
Марійка вийшла з роботи пізніше звичайного. Дощ ущух, але ледачий вітер різав, немов невидимі ножі. Її тонка куртка не могла встояти перед цим морозом.
На зупинці, окрім неї, була лише літня жінка в хустці та старому, але міцному пальті, яке здавалося таким же витривалим, як і сама господиня. Марійка намагалася рухати пальцями, щоб вони не дерев’яніли, але вже майже не відчувала їх.
Жінка кілька секунд мовчки спостерігала за нею, а потім, не кажучи ні слова, підійшла.
“Візьми,” — сказала вона, накидаючи пальто на плечі дівчині.
Марійка здивувалася.
— Ні, будь ласка, я не можу… — спробувала повернути.
Жінка усміхнулася лагідно.
— Я вже прийшла туди, куди йшла. Тобі ще далеко.
Марійка хотіла наполягати, але саме тоді з’явився автобус. Коли вона зайшла всередину, жінка вже йшла геть, не чекаючи подяки.
Тієї ночі, вдома, Марійка повісила пальто біля дверей. Вона не планувала залишати його назавжди… але точно знала — колись воно знову стане комусь потрібним.
⸻
Думки:
Індивідуальний
Інколи найбільше багатство — не в тому, що тримаєш, а в тому, що віддаєш саме тоді, коли це потрібно.
Чи може маленький жест змінити чийсь день?
Через кілька тижнів Марійка знову стояла на тій самій зупинці, цього разу під мрякою, що проймала до кісток. На ній було те саме старе пальто, в тканині якого ще відчувався легкий запах деревного диму. Поруч тремтів підліток у тонкій кофтині, марно намагаючись сховати руки у рукави.
Марійка подивилася на нього і згадала ту ніч. Не думаючи, зняла пальто й накинула його на хлопця.
— Візьми, — просто сказала вона.
Очі хлопця розширилися. Він заперечливо похитав головою.
— Ні… я не можу…
— Можеш, — перебила його Марійка тихо. — Я вже прийшла туди, куди йшла.
Автобус під’їхав, і, заходячи, вона побачила, як хлопець міцно стиснув пальто, немов воно мало захистити його від усього світу.
Тієї ночі Марійка зрозуміла: доброта подорожує, як маршрут автобуса. Хтось її підхоплює, їде з нею трохи, а потім передає далі — щоб вона не зупинялася.
Іноді старе пальто гріє не лише одне тіло, а багато сердець.
