Ой, слухай, як же це було…
“Якщо будеш сперечатися, мій син викине тебе на вулицю!” – оголосила свекруха, забуваючи, чия ж це квартира.
“Оленко, спекіть на завтра капустяний пиріг на вечерю”, – сказала Людмила Василівна, заходячи у кухню і сідаючи за стіл. “Скільки вже часу не їла справжньої випічки – постійно готуєте якісь дивні страви”.
Олена відвернулася від плити, де підсмажувала котлети на вечерю. Її свекруха сиділа зі звичною невдоволеною міною, поправляючи свій улюблений бордовий светр.
“У мене алергія на капусту, Людмило Василівно”, – спокійно відповіла Олена, перевертаючи котлету. “Я його готувати не буду”.
“Як це – не будете?” – голос свекрухи загострився. “Я вас прошу, а ви мені відмовляєте? Хто ви така, щоб перечити мені? За моїх часів невістки поважали старших!”
“Це не про повагу”, – сказала Олена, переставляючи сковороду на іншу конфорку. “Якщо я приготую капусту, в мене буде алергія. Спекіть самі, якщо так хочете”.
“Самі?!” – Людмила Василівна підскочила зі стільця. “Я вам не прислуга! Ви ж господиня – тож готуйте те, що я скажу! А ваша алергія – то просто відговорка. Вам ліньки місити тісто!”
“Людмило Василівно, до чого тут лінь?” – Олена повернулася до свекрухи. “Я готую щодня, прибираю, піраю. Але капустяний пиріг не зроблю – бо фізично не можу!”
“Не можете чи не хочете?” – свекруха наблизилася, звужуючи очі. “Думаєте, якщо мій син на вас одружився, то ви можете мною командувати? Побачимо, хто тут справжній господар!”
У передпокої задзвеніли ключі – Михайло прийшов додому. Обличчя Людмили Василівни миттєво перетворилося на страждальницьке.
“Мішенько, синку”, – кинулася вона до нього. “Добре, що ти прийшов. Твоя дружина зовсім розкусилася! Попросила пиріг спекти, а вона мені грубить, відмовляє!”
Михайло зняв куртку й зневажливо глянув на дружину – вона стояла біля плити з напруженим обличчям.
“Оленко, що тут відбувається?” – запитав він, вішаючи куртку у шафку. “Чому відмовляєш мамі?”
“У мене алергія на капусту, Мішечку”, – тихо сказала Олена. “Я вже пояснила Людмилі Василівні”.
“Алергія? Яка ще алергія?” – Михайло махнув рукою. “Мамо, не хвилюйся. Олена завтра спек
