**Щоденник**
Доки вона не піде від цього нероби більше жодної допомоги. Так я сказала своїй доньці мати силу йти своїм шляхом.
«Доки вона не розлучиться не побачить від нас і копійки». Я дала їй останню умову: більше не допомагатиму, поки вона не позбудеться цього дармоїда. Її чоловік це суцільне розчарування. Рік без роботи, лише випадкові підробітки, а решту часу нічого. Моя Олеся тягне на собі все: догляд за двома дітьми, хатню роботу, хоч і у декреті. А він? Просто існує.
Я пропонувала допомогу, але лише за однієї умови: гроші тільки після розлучення. Бо допомагати їй означає годувати його. А я більше не годуватиму ледащо.
Антона я зразу не злюбила. Сподівалася пройде, вона прозріє. Та на жаль вони одружилися. Молодість, кохання, ілюзії все затуманило їй голову. А тепер ми розгрібаємо наслідки.
Ми з чоловіком віддали їм квартиру бабусі. Раніше здавали, це був наш додатковий пенсійний дохід. Але молоді не могли платити оренду, тому ми поступилися. Лише попросили зробити невеличкий ремонт, щоб дітям було комфортно.
І тут Антон показав свою справжню суть:
Я цим займатися не буду. Я не майстер, я інтелектуал. Хай за це платять фахівцям.
Але ж звідки гроші? Він і гвинта не закрутить, а тільки філософує та скардиться на долю. Робота ввечері? Ні. У вихідні? «Треба відпочивати». Звик, що все йому винні.
Коли я прямо сказала, що він ледар образився. «Ви до мене несправедливі». А Олеся? Замість підтримки докори:
Через вас ми знову посварилися. Чому ви втручаєтеся?
Я вирішила дистанціюватися. Але чітко попередила: якщо вона сама у таке влізла нехай і викручується. Не прийде знову з рукою простягнутою. Та коли дізналася, що вона вагітна двійнею серце розривалося. Думала, Антон опамятається. Та ні все на нас. Доробили ремонт, шукали ліжечка, навіть до лікаря її супроводжували. А він? Як сидів на дивані перед ноутбуком так і сидить.
Олеся старалася, але вже почала розуміти, з ким звязала життя. Разом ледве-неледве облаштували квартиру. Все робили власними силами. Він, звісно, потім купив якісь дрібнички на розпродажу та це не виправдання. Коли в тебе сімя треба бути чоловіком. А він? Просто мешканець у домі, де все роблять інші.
Потім ми дізналися, як вони виживають: оформили кредитку. Мовчали. А потім дзвінок:
Мамо, ми не витягуємо Допоможи
Я розлютилася.
Олесю! Ти народила дітей від чоловіка, який і лампочку не
