Ну, ви мене назад у дитбудинок відправите? Тітка казала, що ви мене взяли, бо не знали, що своя дитина зявиться. А я ж не ваш
Маріана стояла біля плити й пекла млинці. Незабаром чоловік повернеться з роботи, і вони всі разом сядуть вечеряти.
Дивно, чому Ярко сьогодні так тихо грається у своїй кімнаті? Зазвичай, коли Маріана пече його улюблені млинці, синок крутиться поруч, зазирає їй у вічі й благає:
Мамо, можна ще один?
Вона дає йому, хоча він уже наївся, але незабаром він знову підходить і, розтягуючи слова, знову просить:
Ма-а-а-мочко, ну дай ще трошки!
Маріана розуміє Ярко вже ситий, просто йому хочеться знову і знову казати це тепле, ніжне слово мама. Раніше вона завжди відкладала лопатку, брала хлопчика на руки він ще легенький, йому лише пять і питала:
Ну що, сину, підемо тата зустрічати?
А Ярко радісно повторював:
Так, мамо, підемо!
У його очах світилася радість він ще не звик, що тепер у нього є і мама, і тато. А ще своя кімната, своє ліжко, спортивний куточок з мотузками і гойдалками, які йому купив батько. І машинки, і робота, і конструктор все це тільки його, Яркове. Ввечері мама читає йому книжки, гладить по голівці і каже, що любить. Він уже майже забув, як було раніше.
Маріана хотіла покликати сина, але малюк у животі раптом штовхнувся. Вона притулила руку і дівчинка знову вдарила ніжкою.
Боже, Маріана щодня молиться за цей несподіваний подарунок. Вони вже й імя вибрали тато сказав, нехай буде Олеся, на честь його бабусі.
Лікарі казали, що у неї не буде власних дітей, тому вони з Олегом взяли Ярка з дитбудинку. А через рік ось диво, тепер у них буде й донечка!
Маріана задумалася і ледве не пропустила момент перевернути млинець.
Ярку, сину, іди сюди, чого ти сьогодні такий тихий?
Тиша.
Вона вимкнула плиту й пішла до кімнати. Темно.
Чого ти в темряві? засміялася вона. Зібрався кудись? А ну йдемо млинці їсти з варенням!
Але Ярко навіть не посміхнувся. Він сидів на ліжку в пальті й шапці, тримаючи напханий машинками рюкзак.
А можна я це заберу?.. Адже їй машини не потрібні? прошепотів він.
Що таке, сину? Куди ти? у Маріани руки опустилися. Невже він не відчуває її любові?
Ну, ви мене назад віддасте? Тітка казала що я вам тепер не потрібен.
Очі у хлопчика наповнилися сльозами.
Маріана згадала днями сусідка питала: «Ну що, скоро своя дитина?» і знизка поглянула на Ярка.
Вона тоді не стала заводити сварку, але виявляється, син почув і все зрозумів.
Сину! Маріана обняла його. Він спочатку відштовхнувся, а потім припав до неї й розридався. Ми з татом тебе любимо, ти наш назавжди!
Коли народилася Олеся, Ярко з татом господарювали вдвох, а потім поїхали за мамою та сестричкою.
Хлопчик хвилювався раптом він їй не сподобається? Але, побачивши крихітку, засміявся:
Мамо, ну куди їй такої маленькій без брата?
Тепер він не відходить від сестрички, чекає, коли вона підросте, щоб грати разом.
А поки що він перший мамин помічник.
Ось і сьогодні вона кличе:
Ярку, йдемо тата зустрічати!
А він уже стоїть біля дверей:
Мамо, я двері потримаю!
Вони вийшли з колискою, і раптом у підїзді зявилася та сама сусідка.
Ярко міцніше стиснув мамину руку.
Сину, шепнула Маріана, допоможи тітці, у неї сумки важкі.
Гаразд, матусю! гордо відповів він, викликав ліфт і побіг наздоганяти маму.
Завтра вихідний вони всією родиною підуть у парк. Скоро Олеся підросте, і вони разом кататимуться на гойдалках. А Ярко, як старший брат, буде тримати її за руку, якщо буде страшно. Адже вони рідні назавжди.
