Подружжя зникло безвісти у Карпатах у 1988 році — у 2010 знайшли тіла, загорнуті в брезент, серед боліт…

**Щоденниковий запис**
Карлівка, маленьке містечко на Волині, де життя тече повільно та спокійно. Але одна березнева ніч 1988 року назавжди змінила це місце. Подружня пара зникла безвісти ні сліду, ні пояснення. У будинку все було на своїх місцях: вечеря на столі, машини в гаражі, але їх уже не було. Ніби привид забрав їх із собою. Поліція обшукала ліси, болота, навіть старі забуті ферми марно. Жодної зачіпки.
Як таке можливо? Як двоє людей можуть зникнути з власного дому без сліду? Де вони? Що сталося? Живі чи мертві? 22 роки ніхто не знав відповіді. Родини страждали, слідчі здавалися, справа закривалася. Але в 2010 році правда випливла на поверхню страшна таємниця, схована у вологих нетрях.
15 березня 1988 року над Волинню бушувала буря. У Карлівці 40-річний механік Богдан Ковальський рано закрив майстерню. Його дружина, 29-річна вчителька Оксана Шевченко, чекала його вдома. Сусіди згадували, що в останні тижні пара часто сварилася. Марія Семенюк, сусідка, чула крики з їхнього жовтого будинку.
Але ніхто не міг уявити, що станеться. Богдан повернувся додому близько 18:30. Його синій «Запорожець» востаннє бачили в гаражі. Оксана приготувала вечерю страви стояли на столі, але їжа залишилася неторканою. Подружжя мало наступного дня їхати до Луцька, до сестри Оксани Ірини. Вони вже забронювали готель.
Але вони ніколи не приїхали. Коли Ірина не отримала від сестри жодних звісток, вона зателефонувала до місцевої поліції. Старший сержант Василь Гончар приїхав оглянути будинок. Він був порожній, але без ознак боротьби. Гаманець Богдана лежав на тумбочці, а сумка Оксани на кухні. Єдина дивина темна пляма на підлозі, ніби щось відтерли.
Слідчі зясували, що Богдан зняв 10 000 гривень із рахунку за три дні до зникнення. Оксана взяла відпустку у школі, посилаючись на сімейні проблеми. Детектив Андрій Бойко, досвідчений слідчий, відразу зрозумів: ця справа незвичайна.
Розпитуючи рідних, він дізнався, що Богдан пив останні два роки, а Оксана іноді приходила на роботу з синцями. Один із колег розповів, що вона дружила зі шкільним вчителем фізкультури Тарасом Лисенком. Але через два тижні після зникнення подружжя Тарас теж зник.
Роки минули. У 2010-му екологи, досліджуючи болота, знайшли людські кістки, загорнуті в брезент. Аналіз показав: це Богдан, Оксана й Тарас. У Оксани перелом черепа, у Богдана ножові поранення. Але найжахливіше: усі троє були жертвами.
Слідство вийшло на колишнього військового слідчого Степана Громова. Він був одержимий «карою за зраду» і вбивав тих, кого вважав винними. Його знайшли вже старим, з деменцією, але в його будинку були вирізки про зникнення пар.
Правда випливла через 22 роки. Ірина нарешті поховала сестру.
**Урок:** Навіть у безодні часу правда знаходить свій шлях. Але іноді вона приходить надто пізно, щоб врятувати тих, кого вже немає.