Ну що ж, на свято ми тебе з дому виганяти не будемо. Приготуй три спальні мої сестри та племінниця ночуватимуть. А ти собі на кухні влаштуєшся.
Галино Василівно, а вам не спадало на думку, що я тут єдина господиня? Є й документи. Тож навіть не пробуйте заходити поліція виведе вас за пять хвилин.
Після роботи Валентина збиралася заскочити до торгового центру. До Нового року лишилося два тижні, і її запросила давня подруга Софійка.
Вона знала, що там збереться купа народу: дочка господині з чоловіком та дітьми, сестра, племінниця-студентка. Валентина бувала в них часто й усіх знала, тому хотіла заздалегідь купити подарунки.
Обирати вона їх уміла, а дарувати любила. І зараз уже уявляла, як блукатиме серед ялинкових прикрас, вибиратиме, а потім спостерігатиме, як продавець акуратно запаковує все у блискучий папір.
Але настрій зіпсувався одразу: біля її машини на парковці чекала Марічка сестра колишнього.
Валь, привіт! скрикнула та. Що так довго? Я вже заціпеніла від холоду.
Доброго дня, Марічко. Не чекала тебе бачити.
Та як же? Адже ми ж родичі! відповіла та.
Так, аж двадцять років.
На щастя, більше ні. Валентина вже взялася за дверцята, але Марічка її зупинила.
Послухай, у мене до тебе прохання. Точніше, від усієї родини.
Якої ще родини?! З вами я вже рік ніяк не повязана. Тож ніяких прохань слухати не буду.
Та послухай хоча б! Не знаю, як ти з Дмитром майно ділили, але мама досі впевнена, що цей будинок наш.
Ви з Дімою його купували разом, він десять років його облаштовував. Ми тут усіма родичами збиралися на свята. А тепер що?
Мама хотіла на своє день народження в травні всіх зібрати, як раніше. А ти нас не впустила. Зникла невідомо куди.
І до чого мені ця розповідь? здивувалася Валентина. Поїхала до подруги. Захотіла і поїхала. Вибач, не спитала дозволу.
Забудьте про ваші посиденьки в моєму домі. Коли ми з Дімою розлучалися, домовилися чітко: квартира, машина та гараж йому, будинок мені. Все офіційно. Тож тепер збирайтеся в його двокімнатній.
Валь, мама просила дозволити на 31-ше запросити гостей. Людей буде багато усю родину не розмістиш.
Галина Василівна просила? Оце новина! Двадцять років тільки вимагала, а тепер раптом прохання? Марічко, передай їй: ні. Для рідні готельні номери існують.
Валентина сіла в авто. Настрій купувати подарунки зник. «Куплю завтра», подумала вона й поїхала додому.
З Дмитром вони прожили майже двадцять років. Будинок, про який зараз говорила Марічка, купили десять років тому. А рік тому чоловік заявив, що «у сорок пять життя не кінчається» і тепер будуватиме його з молоденькою секретаркою.
Валентина не стала його утримувати, але й себе не обділила. Будинок і гроші залишилися їй, Дмитро отримав квартиру, «Toyota» і гараж. Враховуючи, що на її утриманні лишилася дочка-студентка, він не став претендувати на спільний рахунок.
Кілька днів тому Даринка подзвонила й повідомила, що зустрічатиме Новий рік у гуртожитку.
Мам, ти не образишся? А на канікули приїду.
Після цього Валентина прийняла запрошення Софійки. Серед її друзів сумувати не доведеться.
Знаючи Марічку, вона розуміла: це ще не кінець. Так просто їй спокою не дадуть. І не помилилася.
Того ж вечора подзвонила колишня свекруха:
Валентино, а не занадто ти на себе береш? Нахабно захопила будинок Дімика, а тепер гадаєш, що ми безсилі?
Так от знай: цей Новий рік ми всією родиною зустрінемо у своєму домі! Там, де мій син дозволив тобі пожити. Зрозуміла?!
Ну що ж, на свято виганяти тебе не будемо. Приготуй три спальні сестри та племінниця ночуватимуть. А ти на кухні.
Галино Василівно, вам не соромно? Я ж єдина власниця. І документи є. Тож навіть не пробуйте зайти поліція вас виведе.
Подивимося, хто кого виведе! Готуй кімнати, продукти принесемо самі тобі полегшення, готувати не треба. І не заперечуй, бо цей Новий рік запамятаєш!
«Схоже, за цей рік мати Дмитра зовсім зїхала з глузду», подумала Валентина.
Галина Василівна ніколи не була ангелом, але сьогоднішній виступ вразив. Невже вона справді гадає, що Валентина злякається й побіжить виконувати накази?
Колись вона вважалася найкращою невісткою інші змирилися зі свекрухиною владою. А тепер її слова викликали лише подив: на що вони розраховують?
Тим часом у квартирі Галини Василівни готувався план.
Марічко, ви з Олегом купуйте продукти. Готуватимемо 30-го ввечері й 31-го зранку.
Ми з тобою зробимо холодне й гаряче, Світланка й Оленка салати. Все в контейнери, а посуд візьмемо у Вальки знаю, у неї лишилося два сервізи. Діма, переїжджаючи,
