Як це захворів? У якому він стані? здивувалася свекруха. У ліжку. Та нічого страшного, температура невисока, звичайна справа, у дворі зима. Та це не просто зима! Це через твою роботу, от і тягнеш у дім заразу зі своєї каси! Скільки можна повторювати знайди іншу роботу!
Марійка спала, коли раптом почувся гуркіт хтось відчинив двері! Вона протерла очі й глянула на годинник щойно восьма ранку!
Василю, любий, це ти? здивовано запитала вона, прислухаючись до шерехів у хаті.
Відповіді не було. Лише почула, як хтось відчинив двері у ванну й затих
Марійка накинула халат і босоніж побігла до ванної.
Вона розчинила двері й аж завмерла.
Її Василь стояв перед дзеркалом, розтягнувши губи, і уважно оглядав свій язик.
Марійко, а правда, що коли людина хворіє, у неї язик білий? запитав він.
Ти що захворів? зітхнула Марійка.
Схоже на те, відповів Василь і стурбовано торкнувся чола. Треба градусник. Де він у нас? Дай, я приляжу. З роботи мене відпустили. Мабуть, треба лікаря викликати.
Марійка дістала термометр. Так і є 37,2. Ну от, зима, Василь зліг. Лікарка прийшла за годину, виписала лікарняний.
Марійка подзвонила матері:
Можеш забрати Івасика з садочка? Додому йому не можна Василь хворіє.
Мама аж задзвеніла від радості вона обожнювала онука, жила сама, і Івасик був для неї світлом у вікні.
А що з Василем? Щось серйозне?
Та ні, звичайна застуда. Лікарка була, виписала ліки, тепер відпочиватиме.
А ти як? занепокоїлася мама.
Усе гаразд! Мені ще на роботу в другу зміну, попрошу свекруху зайти ввечері, щоб за Василем придивилася. От і весь тиждень так. Дякую, мамо, домовилися.
Що ж робити? Треба зварити легкий суп на курчачому бульйоні, а значить, бігти в магазин за морквою та картоплею, окрім аптеки. Треба дістати з морозилки курячі ніжки.
В аптеці вона взяла все необхідне. В обід розбудила чоловіка.
Василю, вставай, поїж трохи супчику, торкнулася його за плече.
Василь, мов сонний ведмідь, сів на ліжку.
Ой, мене трохи нудить Може, принесеш суп сюди? Не можу встати.
Невже так погано? Гаразд, зараз принесу. Потім температуру поміряємо
Після супу термометр показав ті ж 37,2. Марійка дала таблетки. Василь повернувся до стіни й знову заснув. Ну, слава Богу. Тільки б їй не захворіти чоловікові лікарняний оплачують повністю, а ось у Марійки в крамниці з цим туго. А ще кредити Вона не мала права хворіти. Подзвонила свекрусі:
Ганно Петрівно, Василь хворіє. Якщо що ввечері зайдіть, погляньте на нього. У нас у крамниці ввечері завжди багато людей, мені не додзвонитися.
Як це захворів? У якому він стані? аж захлипнула свекруха.
У ліжку. Температура невисока, зима ж.
Та це не просто зима! Це через твою роботу, от і тягнеш у дім заразу! Скільки можна повторювати знайди іншу роботу!
Ганно Петрівно, я ж не хворію! Та ви й самі казали, що Василь у дитинстві міг злягти від будь-чого. Морози, тож тут я ні до чого
Щоб не продовжувати суперечку, Марійка швидко попрощалася. Ганна Петрівна любила роздувати з іскри пожежу, і вже за годину могла стояти на порозі. Ну що ж, нехай придивиться, тим більше Марійці вже час на роботу.
Так і сталося свекруха примчала з коробками трав для сина, мовляв, вони допоможуть. Ну й нехай. Вона охала та ахала, міняючи йому сорочку:
Як ти могла допустити, щоб він лежав у мокрій? Ще більше занедужає!
Ганно Петрівно, він же спав. Що я могла зробити?
Марійка пішла працювати. За кілька годин відчула слабкість. От тобі й на і вона захворіла! Але не можна показувати виду, треба відпрацювати зміну. Ввечері виміряла температуру вище, ніж у чоловіка. Хотілося поскаржитися Василю, але той був зай
