Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Олеся нічого не могла з собою вдіяти. Відчувала кістками, що чоловік її обманює. Невизначеність гризла її зсередини. Одного разу наважилася запитати прямо:
Це правда чи ні?
А він лише знизав плечима:
Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Говорив Тарас переконливо, без вагань. Жодної непевності в очах, жодної неправди в усмішці. Але щось все одно гризло її.
Олеся не з тих, хто чекає, поки правда сама випливе. Вирішила докопатися до суті, але як?
Прочитавши купу порад у мережі, вона спершу перевірила його телефон. Нічого підозрілого лише пусті розмови з колишніми однокласницями. Що ж тут такого?
Пароля на телефоні не було. “Мені нічого ховати”, казав він. Жодних схованих чатів, жодних дивних повідомлень. Наче святий.
Іноді їй здавалося, що вона усе надумала. Але щоразу, коли він запізнювався з роботи, серце стискалося від тривоги.
Подруга Наталя заспокоювала:
Це твої фантазії! Тарас тебе любить і ніколи не зрадить! Ти сама руйнуєш відносини своїми підозрами!
Та Олеся не слухала. Її душа відчувала інше, а ділити чоловіка з кимось вона не збиралася.
Одного разу вона навіть прибігла до його офісу, щоб перевірити, чи дійсно він працює. Він розлютився, сказав, що вона його принижує перед колегами. Довго вибачалася, але він швидко відпустив образи.
Начебто все гаразд: гарний будинок, двоє дітей. Живи та радій. Але Олеся ніяк не могла заспокоїтися.
Як кажуть хто шукає, той знайде. Але поки що їй не щастило.
Вона хвилювалася, як багато жінок у тридцять років, які бояться залишитися самі з двома дітьми.
Зовні спокійна, всередині вона кипіла.
Ніяких доказів не було: ні помади на сорочці, ні чужих парфумів, ні змін у поведінці. Але щось було не так.
Якби не випадок, вона, можливо, ніколи б не дізналася правду.
Коли молодший син пішов у перший клас, Олеся захотіла навчитися керувати авто. Відвідувала курси по вечорах, склала іспит і отримала права.
Тарас пишався нею і купив їй невелику машину вона ж була тонкою та невисокою, тому їй було зручно.
Насправді ж він не хотів, щоб вона просила його Audi. Вважав, що їй ще рано за такий кермо.
Одного вихідного Олеся прокинулася рано й вирішила спекти улюблений пиріг із сиром та вишнями. Але муки не вистачало.
Надворі було холодно, але вона вже навчилася їздити взимку. Вирішила швидко з’їздити до магазину. Підійшла до своєї машини а вона не заводиться.
Не хотілося йти пішки, тому вона взяла ключі від чоловікової Audi. Він навіть не помітить, адже їхати близько.
Поки машина грілася, вона вирішила протерти вікна. В бардачку шукала серветки, але зачепила щось рукою на підлогу впав телефон.
Не Тарасів. Вона його добре знала, а цей був незнайомий.
Увімкнула і перше, що побачила, було повідомлення:
“Коханий, як же я сумую! Приїжджай швидше!”
Пароля не було. Вона почала читати листування.
Виявилося, Тарас щодня закінчував роботу о пятій, а додому повертався о сьомій. Він їздив до якоїсь Ірини.
На фото була жінка років сорока. Навіщо вона йому?
Олеся затремтіла від люті.
Саме тоді вона побачила, як Тарас виходить із підїзду. Він, мабуть, хотів відправити ще одне повідомлення.
Тепер вона згадала він часто виходив до машини вночі. То гаманець забув, то щось інше.
Він побачив її за кермом і наблизився:
Хто тобі дозволив?
Олеся ввімкнула задній хід і різко га
