Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Соломія нічого не могла з собою вдіяти. Відчувала кожним нервом, що чоловік її обманює. Той неспокій гриз її зсередини. Одного разу наважилася заговорити прямо.
Запитала чи правда це, чи ні? А він лише знизав плечима:
Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Звучало щиро. У його очах не було брехні, у посмішці ні крихти підозрілості. Та все одно щось свербіло.
Соломія не з тих, хто чекає, поки правда сама випливе. Вирішила дізнатися все, але як?
В інтернеті порадили перевірити телефон. Вона знайшла лише пусті розмови з колишніми однокласницями нічого серйозного. Подумаєш!
Пароля на телефоні не було. “Нащо мені щось ховати?” казав він. Ніяких таємних листувань, ніяких підозрілих дзвінків. Ніби святий.
Іноді їй здавалося, що вона усе надумала. Але щоразу, коли чоловік затримувався з роботи, серце стискалося.
Подруга Марʼяна заспокоювала:
Це твої фантазії! Тарас тебе любить! Не вигадуй!
Та Соломія не слухала. Відчувала щось не так. Ділити чоловіка з іншою вона не збиралася.
Одного разу навіть прибігла до його офісу перевірити, чи справді він на роботі. Він розлютився: “Ти що, соромиш мене перед колегами?” Вибачатися довелося довго, але він швидко відпустив образи.
Усе в житті було гарно: хата повна чаша, двоє діток. Живи й радій! Але Соломія не вміла сидіти спокійно.
Як кажуть хто шукає, той знайде. І вона знайшла.
Вдень, коли молодший син пішов у школу, Соломія вирішила навчитися їздити. Пройшла курси, склала іспит. Тарас пишався нею й купив їй машину невелику, але зручну.
Насправді він купив її лише для того, щоб вона не просила його “Ауді”. Вважав, що їй ще рано керувати чимось серйозним.
А потім одного ранку Соломія вирішила спекти пиріг. Муки не вистачило. На дворі був мороз, але вона вже навчилася їздити взимку. Вийшла до машини а та не заводиться.
Взяла ключі від чоловікового авто. Що там пара кілометрів, він і не дізнається.
Поки машина грілася, вона вирішила протерти вікна. У бардачку знайшла серветки, а разом з ними незнайомий телефон.
Вона ввімкнула його. Перше, що побачила повідомлення:
Коханий, так скучила! Приїжджай швидше!
Соломія замерла. Пароля не було, тож вона прочитала все.
Виявилося, чоловік щодня “затримувався на роботі” лише для того, щоб заїхати до своєї Катерини.
Соломія тільки зараз згадала, як часто він виходив до машини вночі. “Гаманець забув”, “Документи перевірити”.
Раптом вона побачила Тараса, який ішов до неї. Він помітив її за кермом і закричав:
Хто тобі дозволив?
Соломія не витримала. Пристебнулася, дала задній хід і різко газ в підлогу. Машина врізалася в паркан.
Вона вискочила, кинула йому ключі в сніг і крикнула:
Іди до неї! Дивись, скільки вона тебе любить без грошей і машини!
Діти прокинулися від галасу. Коли Тарас спробував увійти, вона замкнула двері:
Забудь сюди дорогу!
Йому довелося піти у домашніх тапочках і куртці. Він попрямував до Катерини, але там його зустрів чоловічий голос:
Кохана, ти скоро?
Виявилося, у вихідні вона була не самотня.
Тарас пішов до матері. Вона його нагодувала, вислухала і сказала:
Не переживай, сину. Тобі ще тридцять пʼять! Знайдеш собі кращу.
Так він і залишився жити з матірʼю. Радів свободі поки Соломія не подала на аліменти. Тоді зрозумів нове життя починати не так просто. Добре хоча б мати не відмовила.
