Я прокинулася на тому самому краю ліжка, де вночі й звалилася від втоми. Очі пекли, у роті було сухо, а в голові стукало. Телефон тремтів знову і знову, але я не наважувалася підняти. Знала, хто дзвонить: мама, сестра, може, подруга. Що б я їм сказала? Як пояснити, що чоловік, з яким будувала життя, за одну ніч зібрав речі й пішов?
Крадькома вийшла на кухню. Син ще спав. Закипятила воду для чаю, але руки тремтіли так, що пролила на стіл. Дивилася, як рідина розтікається, і не знаходила сил витерти. Навколо була тиша не заспокійлива, а зловісна.
«Два місяці до суду». Його слова дзвеніли в голові, неначе вирок. Наче все вже вирішили без мене.
Того дня не пішла на роботу. Написала шефі: «Особисті причини. Завтра прийду». Більше нічого не могла пояснити.
Коли син прокинувся, подивився на мене своїми великими карими очима, схожими на батькові, і спитав просто:
Мамо, а де тато?
Біль різанув мене всередині. Нахилилася, погладила його по волоссю й сказала першу в житті брехню:
Йому треба було поїхати. Поговоримо з ним пізніше.
Не змогла розповісти правду. Хотіла захистити його, хоч на кілька днів.
Ввечері прийшов повідомлення: «Прибув. Не шукай. Усе через адвокатів».
Жодного питання про сина, жодної цікавості. Лише холодні слова. Видалила, але літери горіли під повіками.
Дні плили однаково, сіро й важко. Ранок робота, вечір уроки з сином, посмішка, ніби все гаразд. Але вночі, коли він засинав, падала на підлогу й плакала беззвучно.
Друзі поступово дізналися. Хто казав забудь, хто радив боротися за своє. Найголоснішою була мама:
Доню, не ламайся через чоловіка, який викинув твоє серце. Ти сильна. У тебе є син. Він твій найбільший скарб.
Я кивнула, але всередині досі була руїна.
Перша сутичка відбулася в адвокатів. Він увійшов упевнено, вигладжений, від нього пахло дорогим парфумом. Поруч нова жінка, темноволоса, з самовпевненою посмішкою, обвішана золотом.
Шлунок стиснувся, але я випрямилася. Ради сина не могла показати слабкість.
Продамо квартиру й поділимо гроші, сухо заявив його адвокат, наче мова йшла не про домівку, де наш син робив перші кроки.
Ні. Синові потрібен дім. Ми залишаємось. Візьміть інше майно, але квартира наша.
Він х
