«Ти зробилася такою некрасивою, що в тебе точно буде донька» так часто казала мені свекруха.
Коли інші жалілися, що не знаходять спільної мови з родиною чоловіка, я не вірила. З його батьками усе було добре, але, мабуть, лише тому, що ми одружилися та одразу переїхали за двісті кілометрів.
Я навіть не встигла дізнатися, яка вона моя нова «мама». Після весілля тиждень жили в них, і тоді все було чудово. Потім ми вирішили оселитися окремо, бо чоловік служив у війську.
Ми прожили там десять років. А потім його перевели назад, у рідні краї. Для мене це був не найприємніший поворот я вже звикла до нового місця, нам дали гарну квартиру, а я чекала третю дитину. Але що поробиш?
Народила я в рідному місті. Через рік знову завагітніла. Не планувала, була не готова, але ми завжди мріяли про велику родину, тож навіть не вагалися. Коли носила, моя «мама» приїхала «допомогти». Іноді заходила до нас, але замість допомоги просто сиділа, пила чай і давала поради.
Я не звертала уваги на її зауваження щодо прибирання чи господарства. Але коли вона втрутилася у виховання дітей, у мене закипіла кров. Я відчувала дискомфорт, розуміючи, що жінка, яка майже не знає мене, не бачила десять років, а онуків знає лише з фотографій, раптом роздає накази.
А потім, коли був вже восьмий місяць, вона сказала:
«У тебе точно буде дівчинка!»
А ми справді мріяли про доньку адже в нас уже було троє синів! Я посміхнулася й запитала:
«Звідки такі висновки?»
«Ти змарніла, опухла, обличчя як надуті міхи. Дівчинка забрала останню красу».
«Дякую, звісно… У кожній вагітності я була така сама».
«Не в кожній».
«А звідки тобі знати? Ти бачила мене тільки на фото».
«Не сперечайся зі мною. У мене син, і я була красуні усі казали, що сяю. А ти страшна, наче водою налита. Ноги вже й у капці не поміщаються».
Я мовчала. Не сказала їй, що справа не в статі дитини, а в тому, що мені було 39. А вона народила мого чоловіка у 19 у цьому віці всі квіточки. Вона часто називала мене некрасивою. Чоловік припинив цю розмову. А в підсумку в нас зявився ще один син…
