Останній час моя донька розлучилась і з малюком переїхала до нас у тісну хрущовку. Нещодавно вона залишила чоловіка та оселилася у нас із маленькою. Ми з чоловіком живемо у двокімнатній квартирі, тож місця зовсім небагато. Спочатку я думала, що поки донька у декреті, вона могла б пожити з дитиною у моєї мами. Але тепер це неможливо мама, незважаючи на свої 68, вийшла заміж і тепер живе з новим чоловіком.
Коли мама подзвонила та сказала, що готується до весілля, я спершу подумала, що вона жартує. Адже її вік не для таких історій! Та, навіть як не крути, це правда. Мама довгі роки була сама, її чоловік помер ще 20 років тому. Я тоді щойно вийшла заміж, мені було 35. Зараз живу з родиною у Києві, навідуємо маму кілька разів на місяць, особливо на свята.
Мама, щоправда, почувається чудово сама справляється з домогосподарством, хазяйнує. Ми з чоловіком їздимо, якщо треба город копати чи дрова порубати, а так вона все робить сама.
А тепер ось взяла та й привела до дому чоловіка! Це ж просто зрада з її боку! Навіщо їй це було потрібно? Її наречений її ровесник, старий знайомий ще з юності, а кілька років тому вони знову почали зустрічатися. На початку липня вони розписались у РАГСі, а весілля святкувалося в ресторані скромно, лише для найближчих.
Ми з чоловіком та дітьми на весілля не пішли на мою думку, це просто сором! Навіщо це було потрібно? Могла б жити собі спокійно. Я категорично проти цього шлюбу і досі не можу з цим змиритися. У мами великий будинок у селі, де вони тепер живуть удвох.
Її новий чоловік не має нічого свого лише трьох дітей і купу онуків. Навіщо вона так вчинила? Як вона могла зробити нам таке? Тепер, коли вони офіційно розписані, він має повне право претендувати на нашу спадщину. А ми живемо у тісній квартирі, де тепер ще й донька з онуком юшаться.
Недавно дзвонила тітка з села, мамина сестра, і почала нас повчати. Каже, що ми погано поводимося, що мама теж має право на щастя. Мовляв, треба радіти за неї, а не думати про спадщину, поки вона ще жива. Але хай би вона мене зрозуміла!
Раптом замість батьківського дому ми отримаємо якогось дідуся з купою проблем та його злиденних родичів, які точно не відмовляться від своєї частки. Тому я впевнена, що у цьому питанні я права, а мама ні.
