Минуло 2 тижні з того часу, як я відпочивав на своїй дачі, а сусіди поставили теплицю на моїй території, посадили огірки й помідори Я маю невелику дачну ділянку за містом. Нічого там не вирощую, просто відпочиваю на природі у вільний час. Не хочу витрачати сили на городні роботи — поставив мангал, альтанку для посиденьок та схову від дощу. Планував у найближчому майбутньому поставити паркан навколо ділянки. Одного дня приїхав смажити шашлик та відпочити від міської метушні. Сусіди були спокійні, не докучливі та небалакучі. Лише одна сусідка мене інколи дратувала. Вона постійно дивувалася, як я можу жити без грядок і рослин. На її ділянці, через дорогу, усе було засаджено саджанцями та квітами, якими вона займалася днями й ночами. Оскільки між нашими ділянками поки що не було паркану, сусідка часом заходила до мене без жодного сорому. Відверто кажучи, мені це не подобалось. Бувало, приїжджав на дачу, а вона вже по моєму подвір’ї ходить і щось роздивляється. Я спитав у неї: – Усе гаразд? – Так. Дивлюсь, куди можна посадити цибулю. У тебе стільки місця, а нічого не росте. Думаю, могла б щось посадити. Ти ж не будеш проти? Я опинився в ступорі й не знав, що сказати. Не хотів її образити, замислився і відповів: – Можеш посадити одну грядку. Пізніше я пожалкував, що дозволив їй це — півдня бігає по моїх грядках і не дає розслабитися, її присутність мене напружувала. Невдовзі я поїхав у відпустку на море. Коли повернувся, першими вихідними попрямував на дачу. Яке ж було моє здивування, коли на ділянці побачив теплицю та кілька додаткових грядок із огірками й помідорами! Я одразу зрозумів, хто це зробив, навіть не треба було питати сусідів. Мене це обурило, і я вирішив діяти. Попросив друга допомогти, ми поїхали до епіцентру й обнесли ділянку сіткою. Тепер сусідка вже не могла ходити по моєму подвір’ю і робити все, що заманеться. На наступних вихідних вона прийшла й питає: – А чому ти паркан поставив? Я тепер не можу до своїх саджанців дістатись. Ти ж, мабуть, не збираєшся сам за ними доглядати? Це вже було занадто, і ввечері я розібрав теплицю й перекинув матеріали через паркан. Відтоді сусідка навіть не вітається зі мною.

Минуло вже два тижні, як я востаннє був у садовому будиночку під Києвом, і от днями помітив: сусіди поставили на моїй ділянці теплицю, посадили огірки і помідори.

Маю невеликий клаптик землі на околиці міста. Чесно кажучи, нічого особливого там не вирощую приїжджаю лише відпочити від міської метушні. Не хочу витрачати сили на городину. Там у мене мангал, альтанка для затишних вечорів і захисту від дощу. Останнім часом планую ще й городню огорожу поставити, бо сусіди якісь надто вже активні.

Того разу приїхав, щоб підсмажити ковбаски на вогні та набратися свіжого повітря. Сусіди колись були спокійні ні галасливі, ні надто балакучі. Але одна сусідка, Оксана Грицай, завжди дивувалася моїй байдужості до грядок. Її ділянка це просто ботанічний сад, усе заставлене розсадою, квітами, кущами. Вона там з ранку до вечора порається.

Оскільки між нашими дворами ще не було справжньої огорожі, Оксана могла легко заходити до мене на подвіря. Мені це, по правді сказати, не дуже подобалося. Бувало, приїжджаю а вона вже розглядає, де у мене що росте.

Питаю якось:
Оксано, щось трапилось?
Та ні, каже, придивляюсь, куди б тут цибулю посадити. В тебе ж така порожня земля, шкода ж простоює. Я б тут щось посадила, ти ж не проти?

Я трохи отетерів, не знав, що сказати, але, щоб не образити її, після паузи кинув:
Ну, саджай одну грядочку.

Цілий день потому Оксана гарцювала на моєму городі, і я вже пошкодував, що дозволив. Її присутність мене лише дратувала, відпочити не міг зовсім.

Потім я зібрався у відпустку на Чорне море. Вернувся через деякий час і зразу подався на дачу. Як же я здивувався! Просто посеред моєї ділянки стоїть теплиця, кілька нових грядок, все засаджено огірками й помідорами.

Я відразу здогадався, чиї це справи і питати ні в кого не треба. Розлютився і вирішив діяти: того ж дня зателефонував другові, ми зїздили на ринок, купили сітку і зробили паркан. Тепер Оксана до мене просто так не зайде.

Наступних вихідних вона заявилася і почала:
А навіщо ти паркан поставив? Тепер я до своїх розсад не потраплю! Сам за ними доглядати зібрався?

Це вже було занадто. Ввечері я розібрав її теплицю, все переніс за паркан і перекинув матеріали на її сторону. З того часу Оксана навіть не вітається зі мною.

От і маю урок: якщо не поставиш межі зі самого початку, сусіди вважатимуть твоє майно своїм. Тепер знаю українське гостинне серце має й твердий характер.