Щоденник, 12 червня. Львів
Минулого літа померла тітка мого дружини, й залишила йому у спадок свою однокімнатну квартиру у центрі Львова. Квартира невеличка, але розташована дуже зручно все поруч, а нашому місту комфорт й безпека особливо цінуються. У нас із Лесею троє дітей: найстарша донька Олеся, їй девятнадцять, вона студентка, середній син Тарас має дванадцять, а найменший Максимко лише пять. Самі ж ми живемо у затишній трикімнатній квартирі на Сихові, де всім просторо й зручно.
Питання спадщини принесло більше клопотів, ніж радості. Я запропонував Лесі, щоб Олеся перебралася в тітчину квартиру, мовляв, її час дорослішати, та й можливо, скоро вона буде створювати власну сімю. Але Леся стоїть на своєму: мовляв, це буде несправедливо до хлопців. Вона вважає, що квартиру слід продати, а отримані гроші (а це близько мільйона гривень, якщо пощастить продати) поділити між усіма дітьми порівну. А я переконаний, що це не надто мудрий крок: що вони з тими грошима зроблять, коли інфляція постійно гризе наші заощадження?
Навіть якщо ми зробимо по-своєму Лесині плани, ці гроші тільки лежатимуть на рахунках, доки хлопці не підростуть. Олеся, у найкращому випадку, купить собі якусь Ланос, а не куток для життя. Я, як справжній українець, дотримуюся думки: Ліпше синиця в руках, ніж журавель у небі. Хай хоча б одній дитині зможемо дати окреме житло, а там якось і синам допоможемо.
Леся ж зациклилась на справедливості та переконана: якщо віддати квартиру Олесі, хлопці затаять образу й це неодмінно зіпсує їхні стосунки. Я ж думаю, що діти ще маленькі й навряд чи усвідомлюють суть ситуації в нас є час подбати і про майбутнє хлопців.
Ми поки що нічого Олесі не розповідали. По-перше, немає сенсу засмучувати чи спокушати, якщо самі не впевнені у рішенні. По-друге, квартира зараз не має нормального вигляду потребує капітального ремонту, а коштів на це наразі не маємо.
Сьогодні я знову задумався: чи я маю рацію, чи Леся? Може, варто поміркувати ширше або порадитися з мудрішими людьми? Чи треба наполягати на своєму, чи краще поступитися? Можливо, існує ще якийсь варіант, про який ми з дружиною не подумали?
Одна справа для себе виніс напевно: у нашому житті не все вимірюється грішми чи площами. Головне це зберегти рівновагу і добро в сімї, бо справжні українські цінності в підтримці і любові одне до одного.
