Побачити на власні очі
Після страшної трагедії аварії, в якій загинули чоловік і шестирічна донечка, Оксана довго не могла повернутися до життя. Майже пів року вона провела у клініці, замикаючись від світу. Поруч була її мама, Галина, терпляче розмовляла з донькою, намагалася її підтримати. Одного дня Галина сказала:
Оксаночко, бізнес твого чоловіка може не витримати, він ледве тримається на плаву, Євген ледь справляється. Він телефонував і просив щось тобі передати. Добре, що Євген порядний, але
Ці слова наче повернули Оксану до тями.
Так, мамо, треба взяти себе в руки. Мабуть, мій Андрій був би щасливий, якби я продовжила його справу. Добре, що я трохи розуміюся як відчував, узяв мене до офісу.
Оксана повернулася до роботи, вберегла родинний бізнес. Але якщо з підприємством усе стало на місце, то з серцем ні: Оксана невимовно тужила за загиблою дитиною.
Доню, хочу тобі порадити всиновити дівчинку з інтернату, таку, котрій ще важче, ніж тобі. Ти полегшиш їй життя і побачиш, в цьому твоє спасіння.
Обміркувавши материні слова, Оксана зрозуміла: мама права. Через тиждень вона вже стояла у дверях інтернату. Але визнавала: її кровиночку ніхто і ніколи не замінить.
Марічка народилась майже незрячою. Батьки, обидва освічені, з хороших родин, одразу відмовилися від неї, дізнавшись про діагноз. Страх і підлість не обирають, кого оминути
Дівчинка опинилася у будинку дитини, де їй дали імя Марія. Вона зростала, бачачи лише тіні, але в інтернаті навчилась читати, почала любити казки, вірила, що колись добра фея і до неї завітає.
Перед сьомим днем народження Марічки до неї прийшла її фея. Красива, елегантна, а всередині зломлена. Марічка не могла розгледіти Оксану, але відчула душевне тепло. Коли Оксана прибилася до інтернату, директорка дуже здивувалась навіщо їй дитина з інвалідністю? Оксана не стала пояснювати сказала про бажання допомогти знедоленій дитині, маючи на це гроші.
Вихователька привела Марічку за руку. Побачивши дівчинку, Оксана ледве не заплакала від відчуття щастя і болю золотаві кучері, величезні блакитні очі, чисті, але сліпі.
Хто це? прошепотіла Оксана.
Це наша Марічка, ніжна і добра, відповіла вихователька.
Вона моя вирішила Оксана. І серцем, і розумом.
Оксана й Марічка швидко стали одна одній найріднішими. З появою дівчинки у домі життя Оксани наповнилося новим змістом. Вона оббігла найкращих лікарів, і ті обнадіяли операція може повернути зір, щоправда, доведеться носити окуляри.
Оксана ухопилась за цю надію. Перед школою зробили операцію, але результат був слабким. Лікарі ще давали шанс з роками. Час минав. Оксана всі сили й любов віддавала доньці, бізнес ріс, а серце її залишалося закритим для чоловіків. Вся вона у дочці.
Марічка виросла справжньою красунею, рідкісної, ніжної, української вроди. Закінчила університет, була вдячною і працьовитою. Уже працювала в маминій фірмі. Оксана ревно ставилась до оточення Марії, боялась хабарників та тих, хто полював на її статки у гривнях. Якщо щось помічала, одразу давала зрозуміти збагатитись за рахунок Марії не вдасться.
І от Марія зустріла любов. Оксана познайомилася з Іваном нічого підозрілого не зауважила, не перечила зустрічам. Незабаром Іван запропонував Марії вийти заміж. Готували весілля, а ще за пів року мала бути остання операція, яка могла повернути дівчині зір.
Іван здавався уважним і дбайливим. Та інколи у Оксани виникало дивне відчуття награності. Але вона себе вгамовувала. Одного дня молоді поїхали в заміський ресторан, де планували святкувати весілля, щоб узгодити деталі.
Зайшли до порожнього залу, Іван поклав телефон на стіл, але тут спрацювала сигналізація його автівки й він вибіг. Марічка залишилася, і почувся дзвінок на телефоні Івана. Вона не хотіла брати, та дзвінок не вщухав. Врешті відповіла і почула голос Іванової матері, Галини Сергіївни.
Сину, я вже знаю, як швидко позбутися сліпої Марічки. У моєї знайомої в турфірмі дві путівки. Після весілля поїдете в Карпати, скажеш помилуватись горами. Вдвох, і подбай, щоб твоя дружина випадково оступилася! А ти підеш. Потім у поліцію: зникла, мовляв, посварились і вона пішла сама Гроші такі не можна випускати, сину. Якщо зроблять їй операцію справу не владнаєш. Думай, я відключаюсь.
Галина Сергіївна поклала слухавку, Марічка ледь не кинула телефон кожне слово обпікало.
Виходить, його мама хоче мене вбити, і він теж тряслись думки.
Декілька хвилин тому вона була найщасливішою нареченою, залишалося лише доробити останні приготування. А зараз Двоє людей, що вважали їх з мамою рідними
Марія намагалась не видавати хвилювання, коли повернувся Іван.
Якось дивно, коти напевно, машина ціла. Телефон знову завібрував. Так, Романе? Їду, кинув Іван. Мене терміново викликають в офіс.
Їдь, ледь чутно сказала Марія. Я зачекаю маму, ми разом вирішимо.
Гаразд. Я поїхав.
Вона лишилась сама. Сльози котились. Адміністраторка Олена підійшла, побачивши стан Марії.
Маріє, що з вами? А де Іван?
Все добре, Олено. Маму чекаю. Антона викликали на роботу, плутано відповіла.
Дозвольте чай принести. Ви не в собі, сказала Олена.
Оксана здивувалася, коли Марія зателефонувала так схвильовано.
Що ж могло трапитись, думала, сідаючи за кермо.
За двадцять хвилин була в ресторані біля доньки.
Марічко, я хвилювалась
Мамо, вирвалося у Марії слізьми. Вони хочуть мене вбити.
Хто, доню?
Іван та Галина Сергіївна. Я сама це почула. Його мати дзвонила, а він лишив телефон. Вона сказала купити путівки у Карпати і залишити мене там. Поспішала, щоб ми з тобою не встигли зробити мені операцію.
Ти впевнена?
Я чула своїми вухами. Вона навіть не зрозуміла, що говорила зі мною. Він уже поїхав.
Оксана була приголомшена. Невже вона та донька помилились у цьому хлопцю?
І тут зателефонував Іван.
Ну що, Марічко, мама приїхала? Ви обговорили зал?
Оксана взяла трубку:
Привіт, Іване. Добре, що ми дізналися про ваші з мамою плани Послухай уважно: путівки, Карпати, аварія
Які путівки, який нещасний випадок? Іван на першій секунді удавав незнання, потім замовк.
Все просто: ти хотів залишитись багатим вдівцем. Даремно. Якщо ця розмова потрапить у поліцію, експерти відновлять навіть видалені записи. Ти розумієш, про що я?
Іван знехотя зізнався:
Це мама Вона підбурила
Справжній негідник, кинула Оксана. Прощавай, Іване.
Вже наступного дня Іван виїхав з міста. Він звинуватив матір вона теж чимдуж подалася з Києва до Львова до подруги.
Побачене на власні очі
В офтальмологічній клініці Марії зробили операцію. Оксана була поруч, поки бинти не зняли. Вони сиділи у сквері, тримаються за руки. Лікар Дмитро Ігорович, молодий добрий доктор, який проводив операцію, ніжно турбувався про Марію. Було видно він захоплений її красою. Оксана все помічала, але Дмитро був порядний.
І коли з Марії зняли повязку, Дмитро приніс розкішний букет троянд. Вперше в житті Марічка побачила: не безликий світ, а сонячне небо, бузковий букет і світлого, красивого лікаря з сірими очима
Я бачу Боже, я все бачу! розплакалася Марія; Дмитро кинувся її заспокоювати.
Тепер Марічці довелося носити окуляри все життя але кого це турбує, коли ти нарешті можеш побачити світ на власні очі?
Пройшов час. Весілля Дмитра й Марічки було затишним та українським. За рік у них народилася донечка така ж світлоока, як і тато.
Марічка була щаслива вона мала турботливого і надійного чоловіка, і вже ніщо не могло затьмарити її щастя.
Дякую за те, що були разом і підтримували добром. Хай щастить і вам!






