Ой, слухай, розповім тобі цю ситуацію, бо вже не знаю, до кого звернутися. Моя свекруха вирішила перебратися жити до нашої з чоловіком квартири, а свою просто подарувати дочці.
Мій чоловік, Олексій, виріс у великій родині. Свекруха народжувала дітей одну за одною, поки не появилася у неї донька. Така собі стратегія я б не наважилася, але кожному своє.
Коли я виходила за Олексія, думала, мені пощастило. Здався мені відповідальним, сильним, вмів підтримати та відчував, що таке справжня сімя. Але від мами й молодшої сестри не віддалявся зовсім. Свекруха, чесно кажучи, на синів не дуже звертала увагу все крутилася довкола доньки.
Сестру звати Соломія, коли ми познайомилися їй було лише 10. Спершу вона мені не заважала, але за пять років змінилося все. Вчитись не хотіла, гуляла з сумнівними хлопцями, і мій чоловік весь час рятував її. Сестра могла подзвонити йому навіть посеред ночі, просити то коштів, то підвезти кудись.
Я думала виросте, вийде заміж, стане легше. Але ні! Коли Соломія вирішила вийти заміж, свекруха примусила братів скинутись на весілля, бо сама ледве зводила кінці з кінцями. Зять теж заробляв мало молодята змушені були жити разом зі свекрухою.
Коли зявилася одна дитина, потім ще одна свекруха зрозуміла, що так більше не витримає. І придумала “ідеальний” вихід: переселитися до нас, а свою квартиру залишити Соломії. Ну нормально, правда? Тим більше, що цю квартиру я купила за власні гроші, Олексій ні копійки не дав! А він ще й задоволений такою ідеєю, мовляв “моя мама допоможе тобі по господарству”.
У нас двокімнатна квартира. І я зовсім не хочу відмовлятися від свого простору, та ще й ділити його з кимось стороннім. Свекруха впевнена, що ми просто зобовязані її прийняти, бо чоловік найстарший син, а отже “мусить дбати про матір”.
Я Олексія люблю, про розлучення навіть не думаю. Але як йому пояснити, що жити під одним дахом з його мамою це суцільне пекло? Як до нього достукатися? Може, хтось з наших подруг підкаже, що робити? Бо сил уже немаЯ покликала Наталю на каву вона в нас завжди вміє порадити щось неочікуване. Вислухала мене мовчки, покрутила ложечкою, а потім просто сказала:
Ти вже вирішила, що для тебе важливіше: власний спокій чи чиясь вдячність? Бо твоя квартира це твій дім, і не ти маєш комусь щось доводити.
В цю ж ніч я довго не могла заснути, але на ранок просто сіла навпроти Олексія. І вперше серйозно сказала:
Ця квартира частинка мене. Якщо для тебе справді важливо, щоб мама залишилася не одна допоможи їй, але не в нашому домі. Я не згодна губити нас як сімю, підлаштовуючи життя під чужий комфорт.
Ми сварилися, мовчали кілька днів, та зрештою Олексій сам до мене підійшов:
Пробач, я не бачив, як тобі важко. Я люблю маму, але ти мій вибір і мій дім. Давай разом придумаємо, як допомогти їй і не жертвувати нами.
Свекруха образилася. Їй здалося, що син її “зрадив”. Соломія якусь мить мовчала, а потім подзвонила:
Знаєш, я сама впораюся. Може, пора й мамі навчитися жити заради себе?
І знаєш, уперше за довгий час я відчула, що в мене є право на щастя у власному домі. Не доводити, не жертвувати. Просто любити, жити й дбати про себе. І знаєш, усе стало на свої місця саме тоді, як я нарешті дозволила собі обрати себе.
