Дівчина доглядала бабусю сусідки, і всі вважали, що робить це заради спадщини, та насправді помилялися.
Оксана не знала свого батька він залишив її матір, коли Оксанці було зовсім мало років. Залишилися матір і дідусь, які й виховували дівчинку. Така доля випала їй мати захворіла на рак і відійшла, коли Оксані було лише десять. Відтоді поруч залишився лише дідусь, що замінював їй і тата, і матір, і був найближчою родиною.
Її бабуся відійшла ще раніше, й тому Оксана та дідусь стали єдиною родиною одне для одного. Коли Оксана виросла, почала працювати, вона невідступно доглядала за дідусем. З часом він ослаб, перестав вставати з ліжка. Оксана розуміла: його шлях на землі добігає кінця.
Оксанко, маю до тебе прохання, мовив якось дідусь.
Яке, діду?
Знаєш, у твоєї бабусі колись була найкраща подруга Ганна. Вони були, як сестри. Доки бабця жила, Ганна була постійною гостею у нашій хаті, допомагала у всьому. А як не стало твоєї бабці, я навідував саму Ганну, підтримував, як міг. Доню, не залишай її саму. Коли мене не стане, пообіцяй, що доглянеш за нею.
Обіцяю, відгукнулася Оксана.
Вже наступного дня дідуся не стало. Оксана залишилася на світі сама. Вона почала ходити до тітки Ганни, допомагати їй по хаті, приносити страви. Дивно, але попри наявність родичів, ніхто не цікавився старою зовсім. Так минуло три роки. Після смерті Ганни, на її поминках раптом з’явилися родичі.
В день похорону вони нишпорили по всій хаті у пошуках легко здогадатись чого грошей. Оксана взяла з собою лише стару фотографію і мовчки пішла. Наступного дня до неї завітала сестра покійної.
Оксано, справа така
Що трапилось?
Ганна залишила для тебе заповіт. Але ж ти їй не родичка. Ми родичі, хоч я і не могла доглядати, бо мала чимало клопотів. Я з тобою розрахуюся якось, тільки допоможи.
Добре. Заплатіть.
Чи залишила Оксана спадок родичам? Ні, вона віддала усе, що отримала, на допомогу дитячому будинку.
