Заплатила я за щастя свого сина
Багато літ тому, в самий розквіт мого життя, я довго вагалася, та зрештою вирішила: обрати невістку для себе й дружину для мого єдиного сина мала саме я. Я прагнула знайти гідну дівчину та звести їх разом. Мій син був найбажанішою дитиною на білому світі. Я без тями його любила. Він був лише для мене. Я ростила його, як справжнього козака ще в пелюшках, безсонними ночами, виховувала, лікувала. А тепер мала віддати цього досконалого чоловіка іншій жінці?!
Я завжди знала, що прийде день, коли мій син шукатиме свою долю, але мені було нестерпно важко уявити, що він належатиме іншій. І саме тоді я придумала свій план.
Я спокійно сприйняла, що син почав цікавитися дівчатами. Проте його капризна обраниця мені зовсім не подобалась. Я прямо сказала йому ні, ця дівчина не для нього. Нам потрібна порядна, чиста і скромна українка.
Свого задуму синові я не розкривала. Взялася сама з усією відповідальністю шукати йому наречену. Мені потрібна була така, з якою я знайду спільну мову.
Серед можливих кандидаток були: дівчина-сусідка, донька моєї подруги та кілька однокласниць сина. Після розмови з сусідкою і її донькою я зрозуміла, що це не моя доля вона була дуже огрядною, а я хотіла, щоб син був щасливим, мав струнку дружину.
Потім спробувала поговорити з донькою подруги, та виявилося, що вона вже має хлопця і ця стежка мені закрита. Про однокласниць і згадувати не хочеться там зовсім нічого путнього не було.
Я опинилася у глухому куті. Жодної достойної кандидатки не знаходила. Довелося трохи підглянути за сином та дізнатися, які дівчата йому до душі.
Я хитрувала, мовляв, хочу побачити, як він працює. Синові це не дуже сподобалося, але погодився таки. Я цілий день спостерігала, як він спілкується зі співробітницями. Розмовляла з дівчатами та дізналася багато нового.
Та й тут мені не вдалося знайти обраницю для сина. На зворотньому шляху додому син запропонував зайти до кавярні. Я відразу відмовилась, але подумала, може саме там знайду свою майбутню невістку І справді, у кавярні я помітила, як він жваво спілкується з гарною офіціанткою. Саме тоді серцем відчула це ж вона, та сама!
Дівчина виявилася привітною, скромною саме такою, як я мріяла. Я з нею поговорила, пояснила ситуацію.
Чи не пошкодуєте, пані? спитала вона. Це ж не зовсім по-людськи.
Але ж ти хочеш кращого життя, а мій син здатен його тобі дати, відповіла я їй.
Я запропонувала дівчині велику суму стільки гривень, що її вистачило б оплатити навчання її братові. Любов до брата виявилась сильнішою за принципи: дівчина пообіцяла, що щиро покохає мого сина.
Після нашої домовленості підтримувала з нею зв’язок, радила усе, що могло допомогти підкорити синове серце.
Я чекала на результат і дарма не сподівалася: син просто втратив голову від кохання до Марічки. Він постійно про неї говорив: яка вона гарна, яку смачну борщ варить, яку музику слухає Я попросила, щоб він познайомив мене зі своєю дівчиною, і він одразу погодився.
Коли Марічка прийшла до нас, я спокійно з нею поговорила. Вона чесно зізналася, що вже сердечно привязалася до мого сина, і попросила повернути гроші. Та мій задум був не таким.
Я й подумала: якщо між ними справжнє кохання, то навіщо забирати у них гроші? Я сказала дівчині залишити все собі й почати готуватися до весілля.
Тепер мої діти щасливі, а я маю слухняну невістку, яка стала мені подругою, бо наш маленький секрет залишиться між нами навіки. Я вдячна долі, що мій задум зробив сина по-справжньому щасливим!
