Я була змушена поставити окремий холодильник, розповідає Оксана. Ситуація смішна, але іншого виходу немає. Я не маю нічого проти того, щоб продати квартиру і поділити гроші. Та мама цього категорично не хоче.
Оксані нещодавно виповнилося 24. Вища освіта, робота все це вже є, але ще не одружена. Жити у власному домі їй нелегко. Оксана володіє половиною квартири. Раніше власником був її батько, а після його смерті квартиру порівну успадкували вона й мама, їй тоді було 14.
Десять років тому сімя опинилась у скруті залишилися без годувальника. Маму Оксани звуть Галина, вона покинула роботу ще коли донька була маленькою, вирішила не повертатися після декрету. Адже чоловік добре заробляв, грошей вистачало з лишком. Галина взялася за господарство. А після смерті батька Оксани вона зі сльозами казала: Куди мене приймуть на роботу у сорок років? Хіба що прибиральницею?
Оксана продовжує: Я отримувала по втраті годувальника пенсію, але мама не могла відмовити собі у салонах і покупках, хоча ледве вистачало на життя. Спочатку допомагав мамин брат, але йому це набридло.
Дядько сказав Галині, що їй необхідно шукати роботу у нього свої двоє дітей, і тягнути всіх він не може. Десь через рік мама привела додому чоловіка. Його звали Андрій. Мама оголосила, що він поживе з ними. Галина вирішила по-своєму розвязати фінансову проблему вийшла заміж вдруге. Андрій справді мав хорошу зарплату, але з пасербицею спілкувався з натиском.
Андрій казав: Ти тільки їси. Краще б ти займалася пранням небудь прибиранням. Навіщо тобі ті уроки? Вступати до університету надумала? Треба працювати. Думаєш, я тебе завжди годуватиму?
Оксана ніколи не сперечалася. Пенсію, яку отримувала, завжди брала мама. Галина не захищала доньку, боялася втратити годувальника.
Як нам без нього жити? Просто не сперечайся і роби все, що він каже. Він дає гроші, пояснювала мати.
Дівчині вдалося поступити в університет і знайти роботу. Та весь цей час її вважали лишнім ротом і дорікали. Андрій щодня рахував витрати на її утримання.
Через шість місяців після того, як мені вдалося знайти роботу, я купила собі холодильник, пригадує Оксана. Поставила у своїй кімнаті, бо Андрій замкнув той, що стоїть на кухні.
Є робота? Значить, сама харчуйся, кидав він.
Галина знову мовчала. Мовчала, навіть коли Андрій тицяв в Оксану рахунками, вимагав повернути витрачене за роки. А невдовзі чоловіка звільнили. Він і Галина стали регулярно відкривати холодильник Оксани. Комунальні платежі теж лягли повністю на її плечі. Спочатку Оксана їх сплачувала, але майже рік Андрій був без роботи. Врешті, дівчина поставила на холодильник замок. Звісно, Галина була проти казала, що Андрій колись усіх їх годував.
Оксана відповіла: Хочеш допомагати допомагай, але час починати ділити обовязки в цьому домі. Йди працюй.
Нещодавно Андрій виїхав. Галина втомилася від чоловіка, який не приносить грошей. Але замок на холодильнику Оксана досі не знімає переконана, що мама теж повинна шукати роботу. В кожного своя дорога, та мудрість проста: навіть у сімї важливо поважати працю та незалежність одне одного. Справжня підтримка це не лише жертва, а й спільна відповідальність за добробут родини.
