Її подруга випадково не вимкнула телефон після розмови, а Катерина дізналася занадто багато про свою власну родину
Після тієї історії, яку я почула від близької подруги, у мені багато що переосмислилося. Так само і у мого чоловіка. Ми почали рідше зустрічати друзів та не поспішали відкриватися про наше життя навіть найближчим приятелям. Ні, довіру остаточно не втратили, ми залишилися у гарних стосунках, але в особисте життя уже нікого не впускали. А сталося все це після однієї прикрої історії із родиною моєї подруги.
Колись вони були справжніми друзями. Їхні чоловіки разом працювали на підприємстві в Києві, жінки разом навчалися у Львівському університеті. Згодом подруга вийшла заміж, а через рік стала мамою. Вона познайомила свою давню приятельку з товаришем чоловіка, й у них теж закрутився роман.
Та згодом чоловік подруги звільнився з роботи, знайшовши гарно оплачувану посаду у Дніпрі. Його дружина теж почала заробляти більше. Зустрічатися стали рідше. Мою знайому почали скорочувати по лікарняних, бо вона сиділа на декретних, діти, слизька ситуація і головне, її несподівано звільнили з формальним приводом.
Чоловік мусив тягнути на собі всю родину, щоби четверо дітей і дружина ні в чому не відчували нестачі. Та, по суті, у родині все було стабільно: придбали просторий будинок під Черкасами, вели господарство, не скаржилися. З часом доходи зрівнялись, але багатіями не стали.
Друга пара не мала дітей, будували карєру, часто їздили у відпустки та жили на власне задоволення.
Якось перша родина вирішила запросити друзів до себе в село на Київщині. Хотіли відпочити від міського гамору шашлики на подвірї, купання в річці Ірпінь, прогулянки лісом, та й погода була чудова. Жінка зателефонувала подрузі, розказала про все з ентузіазмом, та та у відповідь сказала, що має спершу порадитися з чоловіком, а потім передзвонить.
Подруга, поклавши телефон на стіл, не вимкнула дзвінок, і Катерина почула приголомшливі речі про себе і свою сімю.
Зясувалося, що ті вважали їх наївними та недолугими, які нічого не тямлять у житті. Мовляв, із чотирма дітьми ледь не жебраки, живуть від авансу до зарплати. Будинок хата розвалюха, у таку “ганьбу” і друзів не запрошують. Діти невиховані, і навіщо було народжувати стільки малечі половину треба в інтернат здати. Катерина скиглива і нецікава, говорить тільки про дітей.
Чоловік же взагалі хамуватий, з ним і поговорити нема про що. На тому зв’язок перервався, а подружжя сиділо у стресі, не вірячи почутому, і навіть виникло бажання поїхати до тих “друзів” і прямо в очі все сказати. Та в цю мить знову задзвонив телефон чоловік подруги повідомив, що вони таки завітають у гості на вихідних, відповідь була стриманою, розмова закінчилась.
Сиділи, подумали про ситуацію і вирішили не поспішати чекатимуть гостей.
Приїхали ті з якимись дешевими домашніми консерваціями з Броварів і схожими цукерками для дітей. Першим ділом чоловік друзів запитав:
То що, у вас зовсім маленькі зарплати, якщо навіть на нормальні продукти не вистачає? Ну, нічого, ми накриємо гарний стіл, посмакуєте йще, а потім якусь допомогу дасте роботи у нас повно.
Господарі були ошелешені і не розуміли, до чого ці підколки. Дружина “гостей” підкинула дров у цей вогонь:
А чого це у вас досі дітей немає?
Обираємо поки не поспішати, ще встигнемо, ввічливо відказала подруга.
Та вже все ясно, відмахнулась господиня, діток заводять тільки селюки, інтелігентні ж хочуть жити для себе
Після цих слів пара просто оніміла. Було зрозуміло, що їхню розмову хтось підслухав, але звідки не здогадувалися. Гості швидко вигадали привід і поїхали.
А що б ви зробили на їхньому місці? Чи правильно повелись господарі? Чи варто було проявити більше мякості, чи навпаки різкості? Як би вчинили ви?






