Sofija протягом двох років була лише доглядальницею у матері свого чоловіка.
Софії вдалося вийти заміж за дуже респектабельного чоловіка. Всі подруги їй заздрили. Її чоловік володів власним бізнесом, мав просторий, сучасний будинок, декілька автомобілів та затишну дачу у селі. І все це він здобув до тридцяти двох років.
Софія лише щойно закінчила університет і рік працювала вчителькою. Одружилися влітку. Після весілля чоловік вирішив, що немає сенсу, щоб його дружина працювала за копійки. Заставив Софію залишитися вдома і готуватися до появи дітей. Вона не заперечувала.
Перший рік шлюбу для Софії був справжньою казкою. Подорожували, поверталися із незабутніми спогадами та коштовними покупками. Та Софія не мала навіть де одягнути свої нові речі подруги весь тиждень працювали, а у вихідні турбувалися про сімю. Чоловік ходив на різні заходи, але ніколи не запрошував дружину.
Софія нудьгувала. Вона так і не змогла завагітніти, почуття до чоловіка стали згасати. Щодня, коли справлялася з домашніми справами, блукала кімнатами, розмірковуючи про майбутнє. Пройшов іще рік. Чоловік став ще рідше бувати вдома, приходив пізніми вечорами втомлений і незадоволений. Казав, що справи в бізнесі йдуть набагато гірше, ніж раніше.
Спочатку він попросив Софію витрачати менше грошей. Згодом вимагав звіту за кожну покупку, обраховував усе і доводив, що можна жити удвічі дешевше. Софія хвилювалася. Вона хотіла повернутися до роботи, але не знаходила вакансій за спеціальністю.
Вирішила записатися на курси, але саме тоді захворіла його мама. Софія змушена була два роки доглядати за свекрухою. Чоловік перевіз маму у їхній будинок. Софія виконувала всі обовязки, не маючи допомоги, і чоловік практично перестав бути вдома.
Коли мати померла, чоловік ще більше віддалився. Майже не спілкувався з Софією, був постійно пригнічений. Уникав поглядів, днював і ночував на роботі або навіть не повертався додому.
Софія не могла зрозуміти, що сталося, доки одного разу не пішла в стару квартиру свекрухи, де давно не бувала. За зачиненими дверима вона почула дитячий плач. Софія здивувалася, адже була впевнена, що квартира порожня. Вирішила подзвонити у двері.
Відчинила їх молода жінка. Виявилося, що її чоловік ще до хвороби своєї мами завів іншу родину. Пізніше поселив коханку з дитиною у квартирі матері.
Для Софії це був шок. Вона зрозуміла, що більше не зможе врятувати свій шлюб. Виїхала до іншого міста, до тітки, практично без нічого лише з маленькою сумкою. Не хотіла, щоб щось нагадувало їй про життя з чоловіком і про те, як невдало все склалосяУ нового міста Софія спочатку почувалася розгубленою чужі вулиці, незнайомі обличчя, відсутність плану. Але з кожним днем її серце легшало, ніби із душі зникала багаторічна втома. Тітка наполягла, щоб Софія відпочила і не поспішала з пошуком роботи. Софія вперше за багато років мала змогу висипатися, гуляти в парку, читати улюблені книги і просто насолоджуватися тишею.
Одного разу, прогулюючись тінистими алеями, вона випадково зустріла свою стару університетську подругу, яка працювала у місцевій школі. Подруга не тільки щиро зраділа їхній несподіваній зустрічі, а й розповіла про вакансію вчительки молодших класів. Софія вирішила спробувати знову і її прийняли. Учні швидко полюбили нову вчительку: Софія навчала їх не лише математики чи мови, а й розповідала історії про мрії, силу змін і шлях до себе.
У колективі знайшлося чимало теплих людей, а життя Софії набуло затишної гармонії. Вона орендувала маленьку квартиру з великим балконом, на якому вирощувала квіти. Кожного ранку пила чай і дивилася, як місто прокидається.
Часом згадувала минуле але без болю, а лише як важливий урок. Софія зрозуміла, що багатство не у речах і не у статусі, а у здатності обирати своє щастя. Навчившись цінувати себе, вона відчула легкість та натхнення. Нові друзі, розмови, книги і сміх дітей це й стало її справжнім багатством.
Одного весняного вечора, слухаючи дитячий спів на святі в школі, Софія усміхнулася і подумала: “Перерви приносять нові початки. Вартує бути сміливою і йти за своїм світлом воно завжди веде до життя там, де є справжня радість.”
