Диво на Новий рік
Сашко, поясни мені, як ти міг забути?! Марічка закусила губу і стримувала сльози. Я ж вранці кілька разів нагадувала, ще й смс лишала!
Сашко стояв на порозі кухні, винувато опустивши очі, і лише розводив руками.
Та й сам не розумію, Марічко Вилетіло з голови, чесно, намагався виправдатись чоловік.
А телефон?
А телефон з кишені не діставав, от і не побачив від тебе повідомлення
Марічка була на межі вибуху.
Виходить, новий акумулятор до свого «Жигуля» ти не забув купити, а про подарунок для Соломійки під ялинку навіть не згадав?
Вилетіло Автосервіс до восьмої працював, от я і поспішав, усе забув Пробач.
Іноді мені здається, Сашко, що твоя стара машина, яка вже ледь дихає, тобі дорожча за Соломійку, Марічка опустилась на стілець та втомлено подивилась на годинник.
Вказівник показував без пяти одинадцять.
Вже була ніч, змінити нічого було неможливо. Безсилля від безвиході лише розятрило душу.
Марічко, та не говори дурниць! Я Соломійку люблю, ти ж знаєш. Просто забув З ким не буває?
Зі мною не буває, Сашко! голос Марічки тремтів, але вона ледь чутно казала, щоб донька не чула їхню суперечку.
Сашко хотів обійняти дружину, щоб погасити скандал, але вона відштовхнула його, повернулась спиною і
почала накладати олівє в салатник.
«Пів дня марнувала на цей салат, щоб порадувати чоловіка. А він Він про подарунок для доньки забув!»
Знала ж, усе треба брати на себе, бурмотіла Марічка під ніс. А я довірилась тобі, сподівалась, що відповідальний
Марічко, я все розумію Винний. Але нічого страшного Подарунка під ялинкою не буде хіба то трагедія? Давай скажемо Соломійці
Що скажемо? Що у тата склероз у тридцять пять? Чи що йому важливіший акумулятор за доньчину радість?
Скажемо, що цього року в Святого Миколая багато справ, тому не зміг прийти. А зранку я куплю їй подарунок та урочисто віддам мовляв, Миколай приніс.
І де ти збираєшся шукати той подарунок? Завтра майже всі магазини закриті, лише продуктові відкриті лишаться Ой, Сашко
Дратування Марічки можна було зрозуміти.
Відколи народилась Соломійка, у них зявилась світла традиція: в ніч на 1 січня всією родиною приходити до ялинки й разом шукати там подарунки.
Соломійка цю традицію обожнювала як і всі діти, вірила у Святого Миколая, чарівність і диво Нового року. Щороку, беручи до рук заповітну коробочку, вона світилась радістю.
Сьогодні дівчинка вже не раз зазирала під ялинку, сподіваючись, що, може, диво станеться до півночі і жваво розповідала мамі, як чекає Миколая.
Цікаво, що Миколай мені цього року принесе Я так мрію про велосипед, як у Артемчика з нашого підїзду. А якщо ролики теж круто!
Марічка ніжно усміхнулась: якраз про ролики попросила чоловіка.
Завжди подарунок для Соломійки Марічка вибирала сама, але сьогодні вирішила, що Сашко дорогою додому купить навіщо їхати самому?
Повернувся він вже після восьмої. Коли ж, накриваючи на стіл, Марічка нишком спитала про подарунок Сашко раптом пригадав, що нічого не купив
Марічко, не псуй собі настрій таке ж свято! благаючи, сказав Сашко, простягаючи руки для обіймів, це ж не спеціально. Хочеш, я з Соломійкою поговорю сам? Вона зрозуміє.
Марічка мовчала накривала на стіл зі слізьми на очах. «Хіба ж можна таке забути?..»
До останнього сподівалась, що чоловік приховав десь куплений подарунок і лише чекає моменту викласти під ялинку. А тепер магазини зачинені, нічого вже не купиш
Тобі допомогти? невпевнено спитав Сашко, спостерігаючи, як вона ставить посуд.
Дякую, вже допоміг Не треба
У цей момент до кухні вбігла щаслива Соломійка, яка вже встигла передивитись усі новорічні мультики:
Мамо, тату! До Нового року менше двох годин! Скоро Святий Миколай принесе подарунок!
Марічка злісно зиркнула на чоловіка, але одразу відвернулася, щоб донечка нічого не помітила не хотіла їй псувати свято.
До того ж, Марічка вже вирішила: під ялинку покладе конверт із грошима, а на ньому напише: «Соломійці на ролики».
Звісно, не зовсім те, чого чекає дитина, але краще так, ніж нічого.
*****
Всією родиною сіли вечеряти рівно о одинадцятій, як раптом у двері постукали.
Сашко, ти когось кликав у гості? здивувалась Марічка. Бо я ні.
Та й я нікого Може, сусіди? Я піду гляну, а ви наливайте сік, відповів чоловік.
Відчинивши двері, Сашко побачив перед собою бородатого чоловіка в старій червоній куртці. На Миколая він зовсім не скидався, швидше на безхатченка. Запах був відповідний не парфуми.
Вам чого? Квартиру сплутали чи грошей просити прийшли? Все одно не дам на горілку не піду працювати!
Та ні, грошей не треба, весело відповів незнайомець.
«Певно, і справді не треба?» про себе іронічно засміявся Сашко.
То чого хочете? чоловік вийшов на сходову, зачинивши за собою двері, щоб запах не проник у квартиру.
Котенятко в підїзді знайшов! Бачите, яке пухнасте. То, думаю, може ваше?
Сашко ледь не посміхнувся.
«Мабуть, грошей не отримав тепер котеня пропонує, аби лиш підкинути»
Вперше бачу це кошеня. Та й у нас тварин не було ніколи.
А не хочете взяти? Для донечки саме те
«Я так і знав» Сашко похитав головою.
Ні, дякую, не цікаво.
Шкода Тоді піду, на смітник його викину, понуро сказав бородатий.
Раптом Сашко зупинив його:
Ей, постривайте, навіщо на смітник? Лишіть у підїзді.
Все одно виженуть. А на смітнику хоч у коробці сховається, їсти знайде.
Сашко ніколи не мав особливої любові до котів, але тут йому стало жаль малечу.
Уявив його там, у темряві й холоді…
Не думаючи більше, мовив:
Давайте сюди Не треба на смітник викидати.
Як скажете, добродушно посміхнувся незнайомець і пішов геть.
*****
Сашко увійшов у квартиру, ховаючи кошеня за спиною й молився, щоб воно не нявкнуло бо Марічка і його вижене, і котика.
Де ти був? Щось сталося?
Ні-ні, все добре, Сашко з удаваною легкістю посміхнувся.
А хто там був? підозріло спитала Марічка.
Та сусід із пятого Володимир. Консультувавсь щодо акумулятора.
А, ну тоді ладно Іди швиденько руки помий і за стіл Новий рік!
Коли жінки пішли на кухню, Сашко підхопився й заходився шукати, куди заховати кошенятко.
На балкон холодно. В туалет не можна, хтось зайде. Дитяча й спальня теж ні. Лишалась вітальня
Сашко, ти йдеш? роздратовано крикнула Марічка.
Уже!
Відчинив шафу, посадив туди кошеня, лишив щілину. Помчав на кухню.
*****
З Новим роком! лунав сміх поза вікном.
Сашко обійняв дружину й доньку, побажав найближчим щастя й здоров’я.
Соломійка, залишивши стакан на столі, кинулась у вітальню. Марічка схаменулась, що не поклала конверта під ялинку, й болісно подивилась на чоловіка.
Сам тепер доньку втішай!
Та, на диво, Соломійка не розплакалась. Навпаки за мить гукнула на всю хату:
Мамо! Тату! Бігом сюди! Дивіться, що мені Миколай під ялинку приніс!
Сашко й Марічка вбігли у кімнату й зупинились. Біля ялинки стояла їхня доня, а під ялинкою маленьке білосніжне кошеня.
Я так мріяла про котика, і Миколай здійснив мою мрію! Назву його Сніжаном!
Дівчинка міцно обіймала пухнасту істоту, а Марічка обережно відвела чоловіка вбік.
Це що? Звідки?..
Марічко! Тільки не сварись! Я зараз усе
Сваритись? Ти про що? Дурненький! Бачиш, яка Соломійка щаслива. Міг би сказати, що готуєш сюрприз Я ж сьогодні так на тебе бурчала, вона міцно обняла Сашка.
Сашко не вірив своєму щастю: і доня щаслива, і дружина простила
Справжнє новорічне диво!
Раптом він згадав про безхатченка.
Марічко Тут таке тихо прошепотів їй щось на вухо. Вона здивовано погодилась.
*****
От і все, Василю, бородатий чоловік прихлопнув другого по плечу. Всіх кошенят прилаштували слава Богу. Давай, поки підвал не закрили.
Гаразд, Іване. Гарно ти придумав із тим смітником
Ризиковано, звісно. Але тільки добра людина забере котенка, якщо загрожує його викидання.
Так
Вони сиділи на лавці під будинком саме тут роздали чотирьох знайдених у підвалі кошенят.
Люди проходили повз, святково бажали здоров’я. А ці двоє у відповідь дякували за добре слово.
Тут з парадного раптом вибіг Сашко. Побачивши їх, помахав рукою і підійшов із великим пакетом.
З Новим роком, шановні люди! Ось вам із дружиною до святкового столу.
Дякуємо, не чекали! щиро зраділи Василь та Іван.
А це від мене особисто пляшка шампанського.
Ну що, Іване, тепер і ми справжнє свято зустрінемо!
Сашко вже хотів йти, та раптом зупинився:
А святкувати де будете?
Та тут недалеко, в підвалі там тепло й сухо, картонками вкритися можна
Знаєте що йдіть-но зі мною.
За пять хвилин вони вже були біля гаражу. Сашко відчинив двері:
Облаштовуйтесь! Тут розкладний диван, обігрівач. І стіл є, і посуд. Машину поставлю надворі, місця вистачить.
Та ми й так
Не сперечайтесь! Тут вам буде тепло. Тільки з алкоголем обережно
Та ми символічно! Лиш святковий ковток, засміявся Іван.
Ось і добре. Завтра прийду, поговоримо може, знайду для вас, хлопці, приличне місце
Диво пробурмотів Василь.
Ото так Новий рік із вдячністю погодився Іван.
Ось така ніч: по-справжньому новорічна й по-українськи тепла. Де кожен отримує своє диво.
