Ходи додому! Там поговоримо! з невдоволенням кинув Остап. Ще мені, шоу серед людей влаштовувати!
О, і прекрасно! підіткнула Соломія. Герой, хіба що!
Соломіє, не доводь мене до гріха! погрозив Остап. Вдома поговоримо! Ой, ну прямо страшний! кинула Соломія косу за спину й рушила до хати.
Остап зачекав, поки Соломія відійшла, дістав телефон і тихенько сказав у мікрофон:
Так, додому пішла! Зустріньте її там по-нашому! Як домовлялись. І в підвал, щоб трохи отямилась! Я скоро буду!
Заховав телефон у кишеню й вже збирався зайти в гастроном відзначити «виховання» дружини, коли його раптом зупинив за руку якийсь незнайомець.
Пробачте, не хотів турбувати! ніяково усміхнувся чоловік. Ваша дівчина вона Соломія?
Моя дружина. То що? насупився Остап.
Та нічого. Просто Скажіть, а часом не Соломією Коваленко звати вашу дружину?
Соломія. До заміжжя була Коваленко. А чому питаєте?
А по батькові Вікторівна?
Так! роздратовано відповів Остап. Ви хто, звідки її знаєте?
Ну Вибачте, я просто ну, шанувальник.
Слухай, шанувальник, я тобі зараз ребра перелічу, а пару ще й зламати зможу для профілактики твого фігурки! сердито кинув Остап. Що там за шанувальники? Дружину вирішив у мене відбити?
Та ні! Ви не так зрозуміли! Я шанувальник її таланту!
У Соломії, здається, талантів особливих нема, розгубився Остап.
Як же, отримати довічну дискваліфікацію у вісімнадцять по Муай Тай у Львові за жорсткість це потрібен неабиякий талант! вигукнув незнайомець.
Шкода, після тих виграних турнірів вона перестала виступати! Дивитися на неї в рингу одне задоволення!
Остап тремтячими руками дістав телефон, але той випав, вдарився об землю і вимкнувся.
Остап чимдуж помчав додому, бурмочучи:
Боже, тільки б устигнути!
*
Коли в наше село три роки тому приїхала нова вчителька, всі дивувались. Молоденька, спортивна, весела. Одразу знайшла роботу фізрук у молодших класах. Подумали: студентка за розподілом, рік відробить та й поїде додому. Та ні виявилося, їй двадцять пять, і приїхала назавжди. Одна, батьків нема. Всі пліткували: мовляв, не просто так красуня лишила місто заради нашого села. Та точно щось приховує! казали жіночки біля клубу.
Соломія через пів року відкрилась у тісному учительському колі. Мої батьки підприємці. Все було добре, але прийшла обвал, справи посипалися. Тато вирішив порятувати бізнес гарною партією: віддати мене за сина його партнера. Я подивилась на того «принца» й втекла. Бо це не весілля це торг.
І ти зовсім сама тут? здивувалась досвідчена вчителька.
У світі всюди люди живуть! Краще пробюсь сама, ніж піду в рабство за чоловіка, якого не кохаю.
Колеги підбадьорювали: Знайдеш ще тут своє щастя! Люди у нас хороші.
*
Мені, Остапу, Соломія одразу сподобалась. Хто б не звернув увагу? Молода, з вогником, не така як всі. Наші дівчата хто молода, вже з дітьми й чоловіком-заробітчанином, а хто із завищеними апетитами, тільки про гроші. Соломія нова людина, родичів не має, клопотів менше. Оце я і вирішив буду свататись.
В сімї оцінили мій вибір: Вона молода, спортивна, дітей здорових народить, у господарстві допоможе. До того ж працюю я не ким-небудь: заступник директора овочевої бази. Наш Максим таку долю не прогавить!
Моя мама Галина Василівна раділа. Батько, Василь Омелянович, теж не пручався, а брат старший Микола все змірковував: Та от молодець!
Отак і визначалася майбутня доля Соломії в рідній хаті.
*
Погодилася гуляти, потім у гості, а там і на весіллі домовились.
З гуртожитку я Соломію забрав. Перше, чим зустріла Галина Василівна:
З дочкою ми віднині всі разом все робимо! Правила такі. Не знаю як у вас, а у нас по-нашому!
Я від правил і втекла, відповіла Соломія. Та якщо дружина Остапа, навчатимусь родинних порядків.
Згодом зізналась, що ведення господарства їй чуже у батьків наймані люди були. Свекор обіцяв навчити доброму. Та одразу зазначила: несправедливості не потерпить.
Доню, повчала свекруха, честь сімї понад усе! Слухняність красить жінку, а чоловік мусить бути опорою.
Ну, якщо так, всміхнулась Соломія, але регулярних покарань не буде? Та що ти, хто зараз таке практикує! посміявся свекор.
*
Все змінилося вже за місяць: свободу Соломії обрізали. Лише робота і магазин! А все інше:
Куди це ти? В хаті і на подвірї роботи море! бурчала Галина Василівна.
Чоловіки постійно з ранку до ночі на базі. Свекор хворів, радив та давав вказівки, а вся робота на жінках.
Часом Соломія піднімала питання, чому лише вона тягне господарство. Де особисте життя? У місті жінки і в кіно ходять, і в кафе. Я навіть подруг тут не маю!
У сімї подруги не потрібні! Вийшла заміж і в гості ходити не личить. Село не місто: про кожен крок будуть плітки.
Але Соломія так себе не збиралася закопувати в господарстві. Працювала, допомагала але й за себе права качала: Якщо всі роблять, то я теж, інакше ні!
*
Два з половиною роки. А Соломія принципів не здала. Всі дивувались: як вона не втомилася воювати з родиною?
Галина Василівна жалілась: Ну і характер! Їй слово, а у відповідь цілий град! Батько бурчав: Зовсім мене не шанує а я що, багато прошу?
Микола теж доколупував Остапа: Це непорядок! Треба жінку втихомирити, інакше й дітей не побачиш, сама першою стане на всьому в хаті!
Родина вирішила: затягнемо ситуацію по-своєму! Остап вигуляє Соломію в центрі, а додому відправить одну на місці «пояснимо».
Словами зрозуміє добре, ні примусом! Закриємо в підвалі, у школі скажемо поїхала до родичів! Побуде місяць на роздуми стане!
Так і підготувались. Остап вивів Соломію, рідня влаштувала засідку, чекала від нього дзвінка.
Але Остап запізнився.
Коли повернувся, хвіртка стояла, а дверей до хати наче й не було. В сінях, на підлозі, сидів Микола, стогнав, обіймаючи поламану руку. Остап витяг у нього з кишені телефон, набрав 103, підсунув до вуха:
Назви адресу! Терпи, брате!
У передпокої серед уламків меблів лежав батько. Без свідомості, але живий. Мати, з красивим синцем під оком, сиділа на кухні біля розбитої качалки.
За столом із чашкою чаю, спокійно сиділа Соломія.
Коханий, ти ж за своєю порцією прийшов? підняла очі.
Н-ні, розгубився Остап.
Ну, тоді не знаю, чим тебе пригостити. Може, нарешті шматочком справедливості в цьому домі?
Про таке попереджати треба! вигукнув він. Ти ж
Я ж нікого не скривдила, лише відповіла по заслугах. Хто чим тим і отримував!
Качалку, до речі, я сама зламала, а матір твою не чіпала сама з дверима зіштовхнулась.
І що тепер?
Думаю, житимемо чесно. А про розлучення не думай я при надії. Дитина ростиме у повноцінній сімї.
Остап проковтнув слину: Гаразд, кохана.
*
Коли всі підлікувалися, родинні правила переглянули. З того часу у домі спокій, а ніхто вже більше нікого не ображає.
