Слухай, хочу з тобою поділитись однією історією, бо це вже реально сидить у мене в голові. Мій чоловік дуже активно спілкується зі своєю колишньою колегою.
Знаєш, я справді відчуваю, що мені пощастило мій чоловік хороший, він майже ідеальний! Не можу на нього нарікати, правда. Але от повної ідеальності, мабуть, у цьому світі не буває. Бо у Степана, як виявилось з часом, є одна така риса він дуже товариський, відкритий і завжди приязний до всіх. На перший погляд, нічого поганого, та все ж
Степан взагалі добре знаходить спільну мову з жінками. І він нічого не приховує від мене: я завжди можу подивитись його переписку, там немає нічого підозрілого. Але мені це все одно не подобається. Вже кілька років він листується з колишньою співробітницею. Оленка, ще колись, давно вийшла заміж за іноземця і поїхала закордон, але чомусь вона досі якось присутня в нашому житті. Її ім’я постійно звучить у нашій квартирі.
Якщо раптом на роботі чи в поїздці у нього трапляється щось цікаве, обов’язково одразу про це дізнаються дві жінки я і ця його подруга з минулого. Якщо треба приймати важливе рішення, Степан радиться не лише зі мною, а й з нею. Все обговорює з Оленкою. Інколи навіть зачіпає теми, які стосуються лише нас двох! Я вже вкрай незадоволена цим.
Знаєш, для справедливості скажу як чоловік він прекрасний. Усі домашні справи ми ділимо порівну. Добре заробляє, та ще й не забуває про мене: ходимо разом у кіно, в театр, у кавярні та ресторани, навіть на вихідних подорожуємо. Здавалось би, все класно! От тільки я все ж не розумію навіщо йому ще це спілкування з Оленкою?
Може це виглядає якось безглуздо, але я почала ревнувати. При тому жодної іншої жінки на роботі я навіть не помічаю тільки ця Оленка мене тригерить…
Не можу до кінця розібратись: чого йому не вистачає, навіщо йому ця дружба? Ось таке.
