Катруся, ти не зайнята? визирнула мама в кімнату доньки.
Хвилинку, мамо. Я тільки надішлю листа й підбігаю, відповіла Катруся, не відриваючись від екрана ноутбука.
На салат майонезу не вистачає. Не розрахувала. І кріп забула купити. Може, встигнеш збігати до магазину, поки не закрили?
Гаразд.
Вибач, що смикаю тебе. Ти ж уже й зачіску зробила. Голова обертом від тих свят, зітхнула мама.
Все, Катруся закрила ноут, повернулась до мами. Що ти казала?
Катруся взула чобітки, накинула пуховичок, але шапку не стала брати не хотілось псувати зачіску. До магазину ж рукою подати не встигне примерзнути. На вулиці легенький морозець, сипле сніжок справжнісінька новорічна казка.
У магазині майже пусто. Забігають лише ті, хто щось забув у святковій метушні. Кріп лишився лише у наборі разом з петрушкою і зеленою цибулею, вже такий зів’ялий. Катруся хотіла зателефонувати мамі, спитати, чи брати, чи обійтись без зелені, але згадала, що телефон забула вдома. Трохи подумавши, таки взяла той набір, вибрала майонез, розплатилася на касі (35 гривень, не так вже й дорого) й вийшла надвір.
Щойно вона відійшла від магазину, як з-за рогу вискочила машина й засліпила її фарами. Катруся відскочила вбік, але каблук ковзнув по крижаній кірці під снігом, нога підвернулась і Катруся гепнулась прямісінько на тротуар. Сумка полетіла вбік.
Вона спробувала встати, але в щиколотці так заболіло, що сльози виступили на очах. Навкруги ні душі, телефону з собою нема. Що тепер? В цей момент тихенько клацнула дверцята авто позаду.
Ви сильно постраждали? нахилився до неї молодий чоловік. Зможете підвестись? Давайте, я допоможу, простягнув руку.
Я, здається, ногу зламала завдяки вам! Катались тут своїми машинами, а дорога як каток стала, крізь сльози пробурмотіла дівчина, не взявши його руки.
Сама винна! Куди на підборах поночі? відповів він, не менш різко.
Та йди ти!.. схлипнула Катруся.
Ви тут збираєтесь до ранку сидіти? Гаразд, я не маніяк. Де ви мешкаєте?
Он там, махнула вона на під’їзд сусіднього будинку.
Чоловік на хвильку зник, а потім Катруся почула, як підїхало авто. Машина під’їхала й зупинилася біля неї.
Я зараз вас підніму. Не наступайте на хвору ногу, добре? Раз, два, три, і він, не давши дівчині отямитись, підхопив її й обережно поставив на одну ногу. Іншу вона підтягнула.
Стоїте? перепитав, підтримуючи Катрусю, іншою рукою відкриваючи дверцята.
Сумка моя! крикнула Катруся, вмощуючись на сидінні.
Він узяв сумку, поклав на заднє сидіння.
У дворі він допоміг Катрусі вилізти й відразу підхопив її на руки. Ногою зачинив двері.
Ключі в сумці? Хтось є вдома?
Мама.
То відкривай домофон, хай мама двері відчинить.
У будинку ліфта не було, тож довелось нести дівчину на руках аж на третій поверх. Вона обхопила його за шию. Чула, як він важко дихає. В світлі ламп бачила, як по його скроні стікає піт. Так тобі й треба. Не будеш гоняти тут! подумала зло.
Далі я сама, дякую, попросила вона перед квартирою.
Він промовчав. Двері різко відчинились, на порозі стояла мама.
Катруся? Що сталось?
Він майже тараном пройшов повз маму, обережно поставив дівчину на підлогу й глибоко вдихнув.
Дайте стілець, звернувся до розгубленої мами.
Мама принесла стілець, Катруся сіла, виставила ногу вперед. Чоловік став на одне коліно.
Та що ж відбувається? обурилась мама.
Чоловік наче не чув. Притримавши ногу, різко розстебнув блискавку на чоботі. Катруся скрикнула.
Ай! Це боляче! вигукнула вона, а мама злякано вдивлялася, як щиколотка рясно наливається багряним.
Я викличу швидку! сказала мама.
Не треба. Звичайний вивих. Я лікар. Принесіть щось холодне.
Мама миттю кинулася і за кілька хвилин принесла заморожене куряче стегно в пакеті.
Притулі до щиколотки, сказав чоловік і вже збирався йти.
Ви йдете? спитала злякано Катруся.
Я збігаю до машини за еластичним бинтом. Сумку вашу теж принесу, і зачинив за собою двері.
Ти залишила в нього сумку? Хто це? Мама присіла коло доньки, приклала курку до ноги.
Катруся здригнулася від болю.
Він вискочив із-за рогу на машині, я підковзнулась і гепнулась. Він доніс мене більше нічого не знаю.
Може, аферист? Може, зараз піде разом із твоїми грошима. Ой, Катруся, може, в поліцію зателефонувати поки не втік?
Мамо, якби хотів покинув би мене біля магазину!
Тут задзвонив домофон.
Це він. Відкрий.
Чоловік зайшов, акуратно поклав сумку, скинув куртку, встав на одне коліно.
Зараз боляче буде. Потрібно вправити. Тримайся стільця.
Він взявся за стопу й акуратно, але впевнено, вправив суглоб. Катруся аж підскочила, прикусила губу.
У вас на плиті, здається, горить, звернувся до мами.
Мама кинулась на кухню.
За секунду щиколотка заболіло так, що Катруся потемніло в очах.
Все. Тепер полегшає, тихо сказав чоловік.
Я вправив вивих. Кілька днів поболить. Не навантажуй ногу, додав, надів куртку.
Дякую вам. Вибачте, я сама не знала, що думати, розгублено сказала мама. Може, залишитесь? До Нового року зовсім трохи, не встигнете додому. А в мене все на столі.
Він замислився на мить:
Якщо не буду зайвим, залишусь.
Пляшку допоможете відкоркувати, додала мама.
Мамо! докірливо зиркнула Катруся.
Що такого? Я зараз витягну мясо з духовки, а ви, хлопче, заведіть Катрусю до кімнати.
Він підтримав Катрусю, довів до дивана. Боляче, та терпимо. А торкатись його ліктя навіть приємно.
Дякую, сказала, сівши.
Нема за що. Я ж теж винен.
Сама винна. Як вас звати?
Тарас. Може, давай на «ти»?
Давай. А і справді лікар?
Хірург. Я взагалі в магазин їхав щось купити сів поруч.
Дружина, мабуть, чекає?
Вже пів року як не разом. Надоїло їй, що вічно на роботі, у відрядженнях, ночами на чергуваннях. Доньку взяла й пішла до мами.
Я, напевно, жахливо виглядаю
Навпаки, прекрасно.
Втрьох вони святкували Новий рік. Як зустрінеш так і проведеш.
Коли Тарас пішов, вони з мамою полягали спати. Катруся довго не могла заснути все згадувала, як він ніс її, як тримав. Таке не забудеться.
Вранці вже могла обережно наступати. Лодыжка опухла ще більше, бинт здавлював, але ходити можна.
Катруся не приховувала радості, коли Тарас навідався ще раз. Зняв бинт, уважно подивився ногу, перев’язав знову.
Все добре. Вже можна наступати?
Ми ж на «ти». Можна, всміхнулася дівчина.
Чаю? запропонувала мама.
Іншим разом, мені на чергування.
Заїдеш ще? швидко спитала Катруся.
Тарас всміхнувся.
Через два місяці Катруся переїхала до нього.
Він навіть не розлучився. А як дружина повернеться? хитала головою мама, поки Катруся пакувала валізу.
Не повернеться. Тарас каже, що в неї вже хтось є.
Не знаю, доню Здається, ти поспішила.
Рік видався щасливим. Катруся ревнувала, коли Тарас їздив до доньки. Все ж, зустрічався з колишньою. Фото гарне красива жінка.
Живучи разом, Катруся почала розуміти його дружину. Кумедно, як Тараса часто викликали на роботу і у вихідні, і у свята, і навіть вночі. А там, у лікарні, молоді медсестри В нього неможливо не закохатись. Але коли він біля неї вона світиться від щастя.
Рік промайнув. Попри все, це був щасливий рік. Але Тарас так і не розлучився. Це одне засмучувало Катрусю. Мама як завше радить поговорити й усе зясувати. А вона вагалася.
Вже 31-го Катруся поралася на кухні. В кімнаті сяяла ялинка, в спальні на ліжку нова сукня. Катруся перевірила мясо в духовці й чує дзвінок телефону. Заходить у кімнату а Тарас біля вікна говорить по телефону.
Добре, їду, каже і обертається.
Знову виклик у відділення? сумно спитала Катруся.
Ні. Колишня телефонувала. Каже, донька плаче, без мене не засинає. Я швидко з’їжджу й повернусь, ще подарунок віддам.
До Нового року три години залишилось, голос тремтів від сліз.
Я встигну. Покладу доньку й назад. Чмокнув її і пішов.
Катруся намагалась себе заспокоїти, не ревнувати важко… Все накрито, сукня надіта, а годинник все ближче до опівночі, а його нема. Не стала дзвонити може за кермом. Написала смс, тиша.
Втомившись від невідомості й очікувань, Катруся заглянула на святковий стіл, задула свічки. Зараз, як ніколи, розуміла його колишню. А якщо мама має рацію, і дружина повернеться? Що їй робити вона ж любить Тараса.
Невиносимо стало чекати й дослухатися до кроків у підїзді. Згадала про бабусю з першого поверху вона зовсім одна. Колись Тарас казав, що бабуся ніколи не була заміжня й дітей не має. Ось і Катруся зараз самотня. Новорічної ночі це неправильно. Взяла з кухні два пластикові контейнери в одному салат, в іншому шматок торта, й пішла на перший поверх.
Бабуся не зразу відкрила двері. Катруся збивчато пояснила, навіщо прийшла. Нарешті клацнув замок, старенька пильно вдивилась у Катрусю.
Я вам салат і тортик принесла. Сама готувала. Не ображаєтеся, якщо пригощу вас?
Заходь, сказала та.
Бабуся маленька, худенька, згорблена. В квартирі чисто, затишно, але ні ялинки, ні святкового столу, лише телевізор тихо бубонить.
Ось, поставила Катруся страви.
Дякую. Сідай. Я чайник поставлю, захитала старенька на кухню.
Ти з Тарасом Дмитровичем живеш? питає потім за чаєм.
Так.
Бабуся кивнула мов схвалила.
Його дружина горда, ні з ким не здоровалась, навіть не працювала. Ти ж інша. Йому знову у лікарню?
До доньки поїхав.
Повернеться, не турбуйся. Він людина сердечна, надійна.
Ви зовсім одна?
Все життя так. Могла б народити Було й у мене велике кохання. Подруга відбила.
Як?
Після школи поступила в медучилище, в місто поїхала. А мій Федір лишився в селі. На Новий рік хотіла повернутись до нього. Але автобус зламався, колесо пропустило З темрявою йшла пішки додому, зустріла Новий рік прямо на дорозі.
Перемерзла, чотири дні без памяті. Поки прийшла до тями подруга сказала, що чекає дитину від Феді. Я не пробачила. Поїхала й більше не бачила. А роками пізніше дізналась, що збрехала. А Федя спився, замерз узимку
З тієї пори ні з ким і не була Якби пробачила тоді все інакше було б. Ти пробачай. Не ревнуй, якщо любиш. А краще їдь з ним подалі. Не повторюй моїх помилок. Життя летить не варто триматися за образи.
Катруся повернулась у квартиру, прибрала стіл. Тарас повернувся вже вдень.
Пробач. Не знаю чого, мабуть, щось підсипала в чай. Ледве прокинувся голова розколюється.
Чого ти не розлучишся з нею? Ти її ще любиш?
Та ні. Я за доньку хвилююсь. Катрусю, ти ж віриш мені? Я нічого не приховую
Дівчина підійшла, обняла.
Поїхали кудись разом! Ти ж хірург скрізь знайдеш роботу.
Дай оговтатись, я тебе люблю.
Він заснув, а Катруся згадала слова бабусі.
“Донька ще маленька, а діти все швидко забувають. Вони вже півроку не разом, це дружина нас розвести хоче Помиляється я за нього боротимусь!”
Катруся вимкнула гірлянду, лягла поруч з Тарасом, міцно обняла його.
Люблю. Скільки всього означає це слово. Дуже люблю тебе.
“Коли любиш можна пробачити все. Окрім байдужості.”
Новорічна ніч, яка все змінила: історія Оксани, майонезу, каблуків і несподіваного кохання з лікарем…