Марічка йшла до своєї подруги Оксани додому треба ж полити фікуси та погодувати її черепаху Яринку. Оксана з чоловіком Дмитром подалися до Славського святкувати Новоріччя. Двері відкрила ключем, який їй Оксана залишила, зайшла у коридор та мало не перечепилась через коробку. Навколо всюди світилися лампочки, ялинка блимала, мов новорічне радіо на весь Труханов острів, а телевізор ревів так, що навіть сусід Мишко під настрій би підтанцював. Із ванної долинали якісь глухі звуки. Марічка привідчинила двері, й ледь не впустила пакет з кормом для Яринки!
Оце вже святкування! Марічка залишилася зустрічати свята в самотності. Хоч, чесно кажучи, не те щоб у гордій швидше в типово українській, де на ялинці ще торішня мішура, а на душі проноситься вітер. Найліпша подруга Оксана з чоловіком уже тиждень як в Карпатах кажуть, святкуватимуть повернення України до Європи десь посеред ялин.
Оксана, як людина мрійлива, доручила Марічці полити квіти й годувати Яринку-черепаху. Жили вони в одному будинку, але в різних підїздах шоб не дуже по-сусідськи зустрічати вранішню каву.
Марічка, звісно, погодилася: що там тяжкого, черепахи ж, наче деякі знайомі чоловіки, харчуються рідко, а шумлять мало. Вона й не уявляла, що доля приготувала їй справжній вертеп!
За тиждень до Нового року її Володислав, а для неї Владик, з яким Марічка два роки жила, як голуби на львівському балконі, раптом за вечерею заявив: «Марічко, я закохався» В іншу! І треба ж такому статися ця інша вже на четвертому місяці Владик заявив, що як порядний хлоп, мусить женитись, бо теща вже оформила борщ-перегони, а бабця готує рушники.
А я, скромно перепитала Марічка, ковтаючи вареника.
Владик, доївши котлету, обтер губи серветкою і філософськи відповів:
Ти? Та ти навіть не сумуй. Наші стосунки як пиріжки без начинки: форма є, смаку нема. Радій, бо я тебе рятую від себе ж.
Допомогла би мені з речами? Ні? Ну нічого, справлюсь.
Почав він збирати речі, і так спокійно, ніби переїжджає на дачу в Бердичів.
Плакала Марічка, не виходячи з квартири, чотири дні. Потім прийшла її подруга Леся, і під лавровим листом зясувалося, що Марічка чотири дні жила на каві. Леся нагадала про спільні плани зустрічати рік Овна в затишному ресторані. Тепер Владик веде нову дружину, а Марічка не хоче бачити ані нього, ані батьків, які знову візьмуться шукати «того самого» достойного.
Тридцять першого грудня Марічка якось відучувала себе від туги вона ж знає: чудес не буває, але українська традиція бажати метелика чи бодай нової кофти перед боєм курантів переважає інтелект.
День перейшов у вечір, нічого не сталося. Марічка згадала, що під час прощання так і не вручила Владику подарунок теплий светр із вовни кольору неба над річкою. Купувала його за чималі гривні аж 2500. Приміряла на себе: через чур просторий, плечі завширшки з обласну адміністрацію.
Мабуть, і для Владика був би завеликий, зітхнула Марічка, скрутила його назад у пакет.
Потім підфарбувала очі, дала собі слово не нити й вийшла прогулятися містом. Бо, як зустрінеш Новий рік так його й проведеш. Краще прогулятися Києвом, ніж вдома за салатами сумувати.
До дванадцятої була година з гаком. Вона сподівалась, що час пролетить швидко, а там можна відкотитись додому.
На душі самота й дощ. Захопилася до супермаркету за кавою, а в кишені список, який вручила Оксана. «Полити фікуси, погодувати черепаху двічі на тиждень». Оце дадуть! Забула про ту Яринку, з головою в своїх стражданнях. Зараз Оксана як дізнається у Фейсбуці прощання влаштує
Жарти жартами, але Марічка стрімголов подалася до Оксаниної квартири. Відкрила двері світло кругом, ялинка миготить, телек волає. З ванної чутно якісь уривчасті куплети. Відчинила двері і тут мало не впустила пакет
У ванній незнайомий чоловік голиться, муркоче «Червону руту» і навіть не помічає Марічки. В першу мить вона подумала, що злодій. Та який грабіжник в шортях і з піною на бороді?
Ви хто тут такий?! сказала вона з властивим українкам темпераментом.
Чоловік спокійно змив піну, обернувся і усміхнувся:
Та не лякайтеся, я не грабіжник, я двоюрідний брат Оксани, Орест. Приїхав із Харкова на роботу, мав ночувати в готелі, та маршрутки скасували. Оксана дала мені ключ, каже будь як дома.
А черепаху Яринку не бачили часом? раптом схаменулась Марічка.
Бачив, і навіть годував, відповів Орест, вона десь під тумбою сховалась.
Натягнув сорочку і каже:
То давайте відсвяткуємо разом. До Нового року десять хвилин!
Та Марічка вихором помчала сходами додому. Орест вибіг услід, не тямлячи, чим налякав її.
Але вже за кілька хвилин Марічка повернулася з пакетом у руках. Коли забігла назад у квартиру, годинник уже пробив дванадцяту.
Орест простягнув їй келих ігристої «Шабо», а вона йому вручила пакунок.
З Новим роком! весело сказала Марічка.
Орест відкрив пакет, дістав светр, приміряв ідеально, мов шитий на нього.
Бачите, Марічко, були в мене й дивні Нові роки, але цей найбільш стильний!
Марічка подумала: «Оце подарунок попрощатися з Владиком і знайти зустрічати рік із Орестом». Сказати не сказала, але усміхнулась.
Наступного Нового року вони вже зустрічали в Ореста вдома, разом із донечкою Олюсею та черепахою Яринкою, яка цього разу переховувалася під пральною машиною.



