Уяви собі, як ми з чоловіком сидимо удома і розмовляємо про те, як наш син, після того як одружився, зовсім перестав навідуватись до нас. Тепер вони завжди у тещі, бо їй постійно терміново щось треба. Часом просто дивуюсь, як вона жила до того, як її донька вийшла заміж за нашого сина.
Син наш одружений вже більше двох років. Як вони тільки створили сімю, ми купили йому квартиру в Києві, коли вступив до університету все, щоб не мав проблем із житлом чи роботою. Ми з дитинства його підтримували, розуміли всі його негаразди. Ще до шлюбу він жив окремо квартира була поряд з місцем роботи.
Не скажу, що невістка мені не подобалась тоді здалось, що просто ця дівчина ще не достатньо доросла для сімейного життя, хоча син всього на два роки старший. Вона поводилась часто, як маленька, то примхлива, то вередлива. Син завжди був дуже добрий, і я думала: як він буде жити з такою дитиною?
Після знайомства з її мамою стало зрозуміло, звідки це все. Теща, хоч і така ж за віком, як я, поводиться часом, наче школярка ти ж знаєш таких людей, що і в пятдесят не дорослішають? Вічно невпевнена, безпорадна. До моменту весілля її доньки вона вже шість разів розлучалась.
Говорити з нею було ні про що. Жила у своєму світі, але не навязувалась нам. Єдине на весіллі привітали один одного і на тому все.
Задзвонили дзвіночки ще до весілля невістка все тягнула сина до мами, то кран тече, то розетку треба міняти, то полиця впала і так весь час щось. Спершу я думала: ну, не має в хаті чоловічої руки, то син допоможе, нічого страшного.
Але з часом ці недоліки в її квартирі не закінчувались. Син все рідше з нами спілкувався, пояснював, що вони їдуть до мами на допомогу. Потім і свята почали святкувати тільки у тещі а ми з чоловіком та бабусею сидимо удома самі.
Я ще якось переживала, коли він перестав приходити на сімейні дати, але ще болісніше стало, коли він почав і наші прохання ігнорувати.
Пригадую купили ми новий холодильник попросили допомогти нам занести. Спершу погодився, але згодом подзвонив: мовляв, не може знову у тещі проблеми: пральна машина тече.
Доки дружина говорила з ним по телефону, невістка закричала: «А що, батьки не могли наняти вантажників?» Син прийшов таки, але був дуже не у настрої.
«Тату, хіба не міг подзвонити до вантажників? Тепер маю сам все тягнути!»
Я тоді задумався: чому теща не може сама покликати майстра може, вона живе в паралельному світі, де немає фахівців? Син це пояснив тим, що її постійно обдурюють, беруть гроші, але нічого не ремонтують.
Тут чоловік вибухнув: «Може, вона не вміє користуватись технікою, зате гарно управляє овечками, бо веде нашого сина за собою!». Син образився і пішов, більше двох тижнів не зявлявся й не дзвонив. Я не втручалась, бо сама думала, що чоловік має рацію невістка і її мама постійно на шиї у сина: він для них сантехнік, електрик, вантажник, а для нас часу не має.
Після цієї сварки син з татом не розмовляє взагалі. Чоловік не хоче перший миритись, син теж стоїть на своєму мовляв, поки тато не вибачиться, розмови не буде. І от я між двома вогнями: розумію чоловіка, але думаю, що міг би сказати то все трохи мякше син образився, в гості не приходить, а я ж не хочу його втратити через таку дрібницю.
Тут обоє вперлися, а виграє хтось один теща! Вона як завжди у центрі уваги, а ми сидимо вдома, дивимось у вікно і чекаємо, як колись до нас повернеться син.
