Вчорашній день запам’ятається мені надовго.
Ми з Катериною зайшли до київського бутика швейцарських годинників на Хрещатику. Я був у своїй улюбленій світлій толстовці й простих кросівках, Катя у широкому худі кольору хакі. Щойно ми переступили поріг, як менеджер з ідеальною зачіскою й блискучими манжетами став дивитися на нас так, ніби ми прийшли просити милостиню.
Він схрестив руки і різким рухом махнув до виходу:
«Дивіться, це не музей. Давайте, вийдіть, поки я не викликав охорону, щоб вас відвели».
У мене аж у руках затрусило від обурення, але Катерина мяко доторкнулася до плеча ніби заспокоїла мене одним жестом. Вона ні на мить не відвела погляду від менеджера, а той тільки єхидно посміхнувся:
«Дарма розраховуєте тут щось купувати. Таким, як ви, тут не раді».
Він вже потягнувся до червоної кнопки під прилавком. Катя важко видихнула, дістала з кишені прозору, схожу на кришталь, банківську картку, і піднесла її до терміналу. В магазині відразу пролунала дзвінка мелодія сигнал особливої транзакції.
Менеджер заціпенів. У цей момент його особистий телефон на прилавку задзвонив. На екрані висвітився напис: «ГЕНДИРЕКТОР ПРЯМА ЛІНІЯ». Він розгублено поглянув спочатку на телефон, потім на Катерину, і буквально зблід.
Катя промовила тихо, з холодною посмішкою:
«Відповідайте. Розкажіть, чому ви відмовили в обслуговуванні новій власниці цієї франшизи».
Менеджер, тремтячи, взяв слухавку:
«Алло?.. Так, пане директор Я справді не знав». Голос у трубці був крижаний: «Вас звільнено без права поновлення. Залиште ключі».
Я обернувся до Каті у мене був справжній ступор. Вона, ніби нічого й не сталося, повернулася до мене й сказала:
«Пробач, Артеме, хотіла розповісти після вечері. Та, здається, сюрприз стався раніше. Обереш собі подарунок?»
Катя пройшла повз шокованого менеджера, навіть не глянувши на нього. Той зняв з грудей золотий бейджик його маленький світ розкішних салонів для нього закінчився.
Сиджу надвечір у кавярні, записую все це у свій щоденник і розумію одну річ: повага не має ціни. Важливо залишатися людиною незалежно від того, який у тебе одяг чи скільки ти маєш гривень у кишені. А справедливість, буває, приходить неочікувано, але дуже влучно.
