Сьогодні вирішила записати цей неймовірний випадок у своєму щоденнику. Я, Катерина Головко, молодa й приваблива жінка, вперше за тривалий час летіла зі Львова до Києва. З впевненістю ступала на борт літака, мої нові великі сонцезахисні окуляри приховували очі, а на плечі висіла улюблена сумка від відомого українського бренду. Підійшла до свого місця і помітила, що мені доведеться сидіти поруч зі старшим чоловіком його охайна, але зношена сорочка й давно розношені черевики явно не переживали одну історію.
Щойно я сіла, відразу покликала стюардесу.
Чи можна пересадити мене на інше місце? сказала я холодно та різко. Не можу летіти поруч із такою людиною… Просто подивіться на його взуття й одяг. Я заслуговую на більш пристойне товариство.
Дівчина-стюардеса Марія виглядала трохи розгублено, але зберегла спокій.
Вибачте, пані, але всі місця в економ-класі зайняті, відповіла вона.
Я відчула роздратування й закуталась у свої думки, втупившись у вікно. Старший чоловік тільки опустив голову, нічого не говорив.
Марія, очевидно, почувалася ніяково через ситуацію, пішла до кабіни пілота, аби розповісти капітану, що сталося. Він уважно вислухав і з посмішкою відповів:
Не переймайся, я щось придумаю.
Через кілька хвилин стюардеса повернулася та привітно посміхнулася.
Пані, капітан дозволив вам змінити місце. Від імені екіпажу приносимо вибачення, що ви змушені були сидіти поруч із такою неприємною людиною.
Я підняла голову, відчуваючи задоволення, схопила свою сумку, вже уявляючи, як буду сидіти у першому класі з келихом шампанського й простором для ніг.
Та раптом Марія звернулася до старшого чоловіка, і з повагою сказала:
Пане, чи можете ви мене супроводити? Капітан запрошує вас сісти у першому класі.
Запанувала абсолютна тиша. Здавалося, весь літак завмер. А потім, ніби за командою, салон наповнився щирими аплодисментами.
Мені було несподівано соромно, і на душі стало неспокійно. Той чоловік навіть не озирнувся, а просто пішов із Марією. Цей день назавжди залишиться в моїй памяті справжня українська щедрість і справедливість завжди знайдуть своє місце, навіть на висоті кількох тисяч метрів.
