Котика зрадили, викинули, відвернулися через невтішний аналіз. Узимку, у самий мороз
Котика на імя Євгенко знайшли просто біля підїзду його ж будинку в самому серці Києва. Бідолаха метався між сходами, благально нявкав, дряпав обледенілі металеві двері й навіть намагався гризти їх зубами. Він панічно страхався холоду й дворів адже до того ніколи не опинявся за межами своєї теплої квартири. Домашній, розпещений піклуванням і затишком, довірливий хлопчик кидався до кожного, хто проходив повз: сусідів, чужих. Тулився до ніг, тремтів всім тільцем, вдивлявся у вічі і, здавалося, благаючи просив урятувати його від цього жахливого світу, у який його винесли просто з трелі батареї на холод, сніг і пронизливий вітер.
Виявилося, причина була банально прикрою. Господиня захотіла ще одного котика побачила оголошення про британця і загорілася ідеєю. Кураторка, що віддавала нового кота, попросила здати аналізи для вже наявного у квартирі улюбленця. Обстеження зробили, і результати виявили носійство вірусу імунодефіциту котів. Проте ця хвороба жодним чином не проявлялася, не загрожувала людям чи собакам, бо ДНК вірусу суто котяча і передається лише поміж котами.
Більше того, в самого Євгенка вірус визначили тільки за лабораторними показниками завдяки сильному імунітету він не переходив у активну стадію. Проте господиня вирішила, мовляв, «хворий» кіт їй не потрібен раптом він заразний? Вона навіть не намагалася розібратися, що це не небезпечно ані для людей, ані для інших тварин, і просто винесла колишнього улюбленця на вулицю серед лютої зими.
Крик про допомогу підняла консьєржка пані Ганна. Вона побачила, що бідолашний кіт вже не благав біля дверей, а лежав у грудці на снігу. Замерзлий, знесилений, він почав засинати, а сон на морозі майже вирок. Жінка не пройшла повз: забрала його у свою сторожку, устелила підлогу власною ватною курткою ближче до обігрівача і пригостила гречкою, яку принесла на обід. Тоді звичайна каша стала для Євгенка спасінням тепло і їжа повернули його до життя.
Пізніше котика забрали у притулок для тварин. Переохолодження видалося суттєвим, застуда теж дала про себе знати, але лікування допомогло. Зараз Євгенко повністю оговтався, зміцнів і знову довіряє людям. Він кастрований, вакцинований і має ветпаспорт.
Це ще зовсім молодий хлопчик всього три роки. Надзвичайно ніжний, з усім серцем тягнеться до людини: обіймає лапками, муркоче прямо у вухо, ніби співаючи свої котячі пісні, любить штовхатися і «цілуватися» носиком. Він важко переносить прощання з волонтерами й повернення у клітку. Євгенко однозначно народжений для домашнього життя для квартири, тепла і дбайливих рук.
