До того вечора Дзвінка ледве держалась на ногах. Дві поспіль зміни в університетській кавярні, підготовка до трьох державних іспитів із менеджменту, та за дві доби лише дві години сну.
Близько одинадцятої вечора, побачивши біля бібліотеки університету чорне авто, вона симетрично сіла в нього, вважаючи за замовлене таксі. Не звіряючи номер, відчинила задні дверцята й повільно осіла в мяке сидіння.
Салон був не те щоб звичним: пастельна розкіш шкіри, ледь помітне дзеркальне відлуння парфуму, широка і тиха тінь. Втома стерла решту тривог. Вона заплющила очі на мить і виринула в інший вимір сну.
Повернула її у нову реальність спокійна цупка репліка, у якій відбивалася іронія:
Завжди сідаєте відпочити у чужі автівки чи сьогодні особливий випадок?
Дзвінка рвучко випросталася. Поруч, у ідеальному костюмі, сидів чоловік із пильними темними очима, в усмішці якого ховалася весняна ніч.
До речі, спали ви хвилин двадцять, незворушно додав він. Ще й трохи сопіли.
Вона розгублено озирнулася: touch-панель, деревяні вставки, бар у підлокітнику.
Ви ж не водій
Ні. Я власник. Мене звати Ярема Горішній.
Імя нічого їй не сказало, але у його голосі чулося залізо впевненості. Дзвінка швидко вибачилась і потягнулася до ручки дверей.
Та вже ж ніч, сказав поволі чоловік. Принаймні дозвольте підвезти вас додому.
Відмовитись хотіла, але нічний Київ був за вікном надто схожим на лабіринт. Машина рушила мяко й непомітно. В дорозі він розпитав її про навчання, роботу й тотальну втому.
Так не можна, спокійно сказав він. Ви себе вбиваєте.
Біля її скромної хрущовки Ярема раптом запропонував:
Мені потрібен асистент, щоб увести лад у справах і часі. Гнучкий графік, адекватна оплата тисяча доларів щомісяця у гривнях, і жодної спекуляції для співчуття. Думаю, це куди краще за виснажливі підробітки.
Я не шукаю жалості, твердо відповіла вона.
Це не жалість. Це пропозиція.
Він простягнув їй візитку. Вдома подруга тільки скрикнула, прочитавши імя з неї: Ярема Горішній серед найвпливовіших підприємців України.
Три дні Дзвінка вагалася. Та несплачені рахунки й холод реальності переконали куди сильніше за сумніви. Вона зателефонувала.
Коли виходите? коротко спитав він.
Завтра.
Його особняк під Києвом виглядав, як декорація до фантастичного фільму: простір і світло, квітучі яблуні і стіни зі скла. Зарплата була у кілька разів більша за всі попередні прибутки разом. Ярема швидко дав зрозуміти: тут її цінують не через випадковість зустрічі.
Ти тут, бо ти тямуща й вольова, якось сказав він. Саме таких людей я і шукаю.
Відтоді все змінилося.
Робота затягла її у дивний вир. Вона структурувала зустрічі, налагодила спілкування, створила нові звязки. Ярема поступово доручав їй приймати рішення важливіші й серйозніші. У повітрі між ними росла повага мовчазна й надійна, як світанок.
Під час світського прийому, коли Дзвінка відчула на собі стьобні погляди гостей, Ярема легенько торкнувся її спини це був жест підтримки і тепла, не більше. Та саме в цю мить Дзвінка усвідомила: між ними щось інше, не службове.
Минуло два місяці. Вона отримала листа запрошення на престижну міжнародну програму зі стипендією.
Коли вирушаєш? спитав він.
Через три місяці.
Він завагався на мить.
Міг би просити лишитись. Але тоді перестаю тебе поважати як сміливу людину.
Того вечора, проводжаючи її, Ярема вперше вимовив уголос:
Я люблю тебе.
Я теж тебе, сказала вона.
Їдь. Реалізуй себе. Я хочу бачити тебе сильною не залежною.
Рік минув, як мить. Повернувшись із програми, вона побачила в Борисполі тільки його ні охоронців, ні камер.
Сподіваюся, цього разу не переплутала машини? усміхнувся Ярема.
Тепер усе перевіряю, відповіла вона.
Він взяв її валізу.
Я купив квартиру у Львові.
Вона завмерла.
Для нас двох.
Він став на одне коліно без свідків та суєти.
Дзвінко Ладан, чи підеш зі мною у майбутнє?
Так.
Нині вона отримала диплом та відкрила власну консалтингову компанію. Він лишився у справі, але тепер вони команда не тільки в бізнесі, а й у житті.
Часом, сідаючи в його авто після довгого дня, вона усміхається.
Перевіриш номер? глузливо питає він.
Якщо ти поруч, я можу знову заснути, шепоче у відповідь вона.
І зараз це вже не помилка. Це вибір.
