Автор: Ковальчук Тарас
Я більше не готую на всіх! Тільки для себе та Зорі. Чому так? обурився Микита. Бо в нашій родині, здається

Я вже не підемо на тридцятьріччя випуску інституту, бо потім мене захопить сум. Хай йдуть ті, хто щоразу

Колись давно, коли ще вулиці нашого міста Київська слобода були вкриті товстим снігом, я часто згадую

Наталя Степанівно, я з вашим сином жити не буду, так йому й скажіть, різко сказала Олена. А з ким ти житимеш?

Зоряна з мамою сиділи на старій підлітці. Обидві були тепло вязані зима в гетьманській глибині, а в хаті

Ти нам не рідна, сказала свекруха, повертаючи мясе назад у каструлю. Злата застигла біля плити, тримати

Овія Сергіївна зупиняється перед маленьким знаком сімейного подвіря, спираючись спиною до плетеної огорожі.

«Степан, я не розумію, чого ти хочеш», сказала Зоряна. «Нічого особливого», відповів Степан.

Коли моя онука вигнала мене з дому, бо у восьмидесяти роках я знову одружилася, я зрозуміла, що не можу

**День 12. Київ.** Сьогодні з Оленою вирушили на прогулянку до Гоголевського парку, сподіваючись розвіяти










