Ковальчук Тарас

Як же болить… Марія розмовляла по телефону, коли до кабінету зазирнув Олег. Наталя, скосила очі

**Щоденник прощення** Останнім автобусом Марічка повернулася з міста до села. Цілий день метушилася

Кінець вересня видався теплим і сухим. Незабаром почне холодати, підуть мрячні дощі. Така вже осіння

У всьому винувате пальто Оксана сиділа за комп’ютером, але дивилася не на екран, а у вікно.

Другий шанс На душі у Соломії було важко, як завжди після відвідин цвинтаря. У автобусі, крім неї, їхало

Давним-давним днем, як із давньої казки, висівся з поїзда Дмитро, прощаючись із провідницею.

**У золотій клітці** Оксана увійшла до квартири й несміливо почала роздягатись, намагаючись не розбудити маму.

**Свій чоловік не потрібен, то на чужого кинулась? Подруга, мабуть.** — з гнівом пролунало зі сторони Олесі.

— Мам, не виходь за нього, — ледве чутно почала Оля після вечері. — А де ви житимете? — запитала мати

**Щоденник Олени Миколаївни Коваль** *Думаєш, як далі житимеш, якщо безневинну дитину твого чоловіка