Автор: Гриценко Іван
— Я вже не можу жити з пенсіонеркою. Сказав він, не дивлячись на мене, а в тарілку з котлетами.

— Пляж відміняємо, — сказав Леонід, не піднімаючи очей від телефону. — Мама до нас їдеться.

— Денисе, хто це? Звідки тут таке море людей? — голос Зоряни задрімав, вона сильніше стискає лікоть сина.

— Ти сьогодні його візьмеш, чи я просто прив’яжу його до дороги, — роздратовано каже чоловік у дорогій

19січня 2026р. Сьогодні ввечері я сів за щоденник, аби зафіксувати той буремний період, що накрив життя

Мам, а чому ти так застигла? Підпиши тут і тут і віддай дачу до неділі. Тепер вона моя. Квітка підсунула

Знаєш, я завжди вважала, що знайомства після пятдесяти це справа людей з усталеними поглядами, життєвим

У мене в кабінеті іноді склалося враження, ніби я працюю не просто ветеринаром, а своєрідним дежурним

22 серпня 2023р., Одеська гавань Того літа, у середині серпня, над нашою пристанню дув солоний, теплий

28 листопада 2026 року Усього життя я і мій чоловік лишилися без нічого, аби наші діти мали більше.










