Гриценко Іван

З того дня, як у Барбоса забрали найдорожче, він так і не міг змусити себе зайти в свою будку.

Ця історія трапилась зі мною в далекому 1995 році. Тоді я навчався у Львівському ліцеї імені Героїв Крут.

– Софійко, доню, я все розумію, але іншого виходу в нас немає. Треба. Ми змушені продати будинок.

Вона вийшла з чорно-блискучого “Мерседеса”, ледь торкнулася босими литками асфальту і раптом

Зимовий гість У селі зимою темніє рано, а в заметіль ще раніше. О сьомій вечора за вікном уже нічого

Родинна реліквія Ні! Не вмовляй мене, мамо! Я все одно це зроблю! Марічко, навіщо?! Поясни мені, навіщо

Зручна дружина Оксано, ти мене чуєш? голос Богдана лунав рівно, майже по-діловому, наче він повідомляв

Дванадцять років вона дивилася на мене так, ніби я чужа. А потім мій чоловік відкрив скриньку й я розплакалася

Щоденник МАРИНИ Я й досі памятаю той вечір, коли все змінилося не тільки моє ставлення до Віки Соловей

Ти не прийдеш, сказав Дмитро, уникаючи погляду на неї. Він стояв у передпокої, дивився в дзеркало і поправляв краватку.