Гриценко Іван

Ой, слухай, як же це було… “Якщо будеш сперечатися, мій син викине тебе на вулицю!”

Давним-давно, у краю густого лісу, стояла моя хата. Мене звуть Петро, хоч усі в селі знають мене як діда Петра.

Ось адаптована історія: Рідний син зрадив свою матір На випускному всі дівчата мріяли сфотографуватися з ним.

— Пане, сьогодні день народження моєї мами… Я хочу купити квітів, але в мене не вистачає грошей… Я купив

**Сідина в бороду. Життєва історія** — Федоре, Федоре? Як справи на роботі? Все гаразд? — Звичайно.

**Щоденниковий запис** Дванадцятирічному хлопчикові вдалося допомогти бабусі заплатити 2 гривні в крамниці

Звісно, я розповім тобі цю історію, наче ми сидимо біля вогнища у Карпатах і ділимось теплом.

— Що це таке? — голос свекрухи розлився по всій кухні. Вона тримала в руках тріснуту керамічну чашку

15 листопада, Київ, під’їзд будинку на Хрещатику Сьогодні вранці я стояла в коридорі, стискаючи

Дорогий щоденнику, 12 травня Софія Коваль стояла перед обшарпаними дверима з написом «Кав’ярня «Затишок»».