Без категорії
«Поживемо тут до літа!» як я вигнав нахабну родину дружини й змінив замки. Домофон вискочив, немов шибений
Запис у моєму щоденнику. Сьогодні я, Віталій, сидів у себе на кухні за столом із ноутбуком та чашкою
Та кому ти потрібна? Беззуба, безплідна, без роду-племені Оксано, гукнув наостанок Павло й пішов геть
Ой, мамо, ти знову смажиш рибу? сказала Катерина, зазирнувши до кухні. Так, але я вже відчинила вікна
Я крикнула у вікно: Мамо, ти чого так рано? Змерзнеш! Вона обернулася, махнула лопатою на знак привітання
Дежавю Вона завжди чекала листів. Із самого дитинства, ціле життя. Змінювалися адреси, дерева ставали
Пенсіонерка я торгую бубликами, а до мене шахраї підкочували Стою собі на розкладці з бубликами на розі
НАВІЩО ТИ ЙОГО ВРЯТУВАЛА? ТА Ж ВІН ОВОЧ! ТЕПЕР ВСЕ ЖИТТЯ ГОРЩИКИ ЙОМУ НОСИТИ! А Я Ж МОЛОДА, МЕНІ ЧОЛОВІК ПОТРІБЕН!
Заміж піду, але тільки не за цього гарного хлопця. Так, він хороший у всьому, але зовсім не мій. “
Дурненька Усі вважали Марічку дурненькою. З чоловіком Петром вона прожила пятнадцять років.