Без категорії
Вчора я звільнилася. Без заяви. Без попередження за два тижні. Я просто поставила на стіл тарілку з тортом
31 грудня. Київ. Дорогий щоденнику. Ранок почався, як і завжди, я нарізаю салат на кухні, намагаючись
Гальмa мого Mercedes-а вигукнули пронизливо на чорному льоді, й цілий Печерськ на мить занурився в порцелянову тишу.
Наречена завмирає, коли бачить, хто зявляється на її весіллі. Це ти! крикнула майже несвідомо, не вірячи
Вчора у нас в квартирі знову були гості. Насправді, гості у нас бували майже щодня хто з сусідів, хто
Остапе, де мені сісти? тихо запитала я, і він нарешті глянув у мій бік із явним роздратуванням в очах.
Мені було тридцять, коли тато відійшов у вічність.Зараз мені тридцять два, але остання наша розмова досі
Ти не повіриш, як у мене з ранку все закрутилось.Вчора літак, неначе соромязливий журавлик, показав свій
Ти мене обдурила! кричить Микола, стоячи посеред вітальні у їхній київській квартирі. Його обличчя налите злістю.
Поки просив їжу на розкішному весіллі, хлопчик застиг, як сніг на лютий. Хлопця звали Ярема.