Без категорії

Я не піду в те злощасне село, щоб поховати твою матір,” – захоплено відреагував її чоловік. Але коли дізнався про її банківський рахунок, з’явився з квітами.

Не буду їхати в те прокляте село, щоб хоронити твою маму, різко крикнув чоловік. Однак, коли почув про

Коли я вийшла заміж за свого чоловіка, Натан був шестирічним. Його мати пішла два роки тому.

Коли я одружилася з Натаном, йому було шість років. Дві роки тому його мати залишила їх. Чоловік був

Без категорії

Чи можу я хоч трохи вплинути на це? Тоді ти не отримаєш від мене ані гривні!” Моя свекруха завмерла, коли я з силою вдарила рукою по столу.

«Хіба я не маю слова в цьому? Тоді ж не отримаєш від мене жодної копійки!» моя теща замерла, коли я ударив

Без категорії

047

Пенсіонерка розповіла, що бачила сина востаннє понад шість років тому – “Скажіть, з якого часу ваш син більше не спілкується з вами?” – спитала я у своєї сусідки… І в цю мить моє серце розірвалось. – Минуло шість років з того часу, як я його бачила востаннє. Після того, як він з дружиною переїхав, він спершу іноді телефонував, але потім перестав виходити на зв’язок. Якось я купила торт на його день народження, поїхала до нього у гості і… На цих словах вона опустила очі й заплакала. – І що було далі? – Двері відчинила невістка й сказала, що я не бажана у їхньому домі. Син нічого не сказав їй у відповідь, просто подивився на мене, ніби я у чомусь винна, і відвернувся. Це був останній раз, коли я його бачила. – Він більше ніколи не дзвонив вам? – Я не могла повірити власним вухам. – Я сама зателефонувала, коли вирішила продати трикімнатну квартиру й купити меншу. Звичайно, я дала йому трохи грошей. Він прийшов, підписав документи, взяв гроші й знову зник з мого життя. – Вам дуже самотньо, чи вже звикли до цього? – спитала я стареньку. – Мені добре! Коли я була зовсім молодою, мій чоловік залишив мене через іншу, й я сама виховала сина. Він ріс у любові та турботі. Потім сказав, що хоче орендувати окрему квартиру. Я зраділа – подумала, що він подорослішав. Але справа була в його дівчині. Саме вона наполягла, щоб вони жили окремо, щоб їм ніхто не заважав. А потім вона завагітніла. – Ви так спокійно це розповідаєте? Невже вам не боляче, що син вас покинув на старість? – здивувалась я. – Я вже звикла. Мені подобається мій новий будинок. У мене є гроші – достатньо для всього. Вранці я встаю, ставлю чайник і виходжу на балкон з чаєм; у такі моменти я люблю спостерігати, як прокидається місто. У молодості я лише мріяла виспатись, бо працювала на дві зміни. Я мріяла дожити до старості, оточеної рідними, та, мабуть, мені судилося бути самотньою. – То, може, завести домашню тварину? Вдвох веселіше. – Знаєш, люба, навіть коти іноді залишають господарів, а собаку мені не можна заводити – я ж не знаю, чи прокинуся наступного ранку. Я не можу взяти на себе відповідальність за того, кого не зможу більше захистити. Я вже раз зробила дурість – досить… Жінка трималася, але врешті не витримала й розплакалась. Діти, ніколи не залишайте своїх батьків! Ви – частина них, і коли вони йдуть, йде частинка і вас!

Відколи ваш син перестав з вами спілкуватися? запитала я свою сусідку… І в ту мить моє серце розірвалося.

Без категорії

023

«Ми вам дім продали. Маємо право ще тиждень тут побути», — сказали колишні власники. У 1975-му ми переїхали з села до міста, купили хату на околиці та були дуже здивовані… У селі тоді всі допомагали одне одному — так і мої батьки. Тож погодилися, коли попередні господарі попросили пожити у вже нашій хаті ще кілька тижнів, поки владнають свої справи. Ці люди мали дуже великого й агресивного собаку, якого ми не хотіли брати – він нас не слухав. Я пам’ятаю того пса й досі. Минув тиждень, другий, третій… А колишні власники й досі живуть у нашому домі, сплять до обіду, майже нікуди не ходять і, схоже, навіть не збираються виїжджати. Найгірше — поводяться так, ніби це їхнє житло, особливо мати колишнього господаря. Батьки не раз нагадували їм про домовленість, але ті постійно відкладали переїзд. Вони випускали собаку і не контролювали його. Він не лише бруднив наш двір, але й наводив жах – було страшно вийти надвір, бо пес кидався на всіх. Батьки просили не відпускати його, але варто було татові йти на роботу, а брату з сестрою – до школи, як він уже бігав по подвір’ю. Саме пес допоміг татові позбутися цих зухвалих квартирантів. Якось сестра повернулася зі школи, відчинила хвіртку і не помітила пса. Чорне теля збило її з ніг, і, пощастило, що все обійшлося лише переляком і порваним одягом. Пса замкнули, а провину переклали на сестру – мовляв, прийшла зарано. А ввечері вже почалося! Тато, не знімаючи пальта, буквально виштовхав стару хазяйку на вулицю, за нею помчала донька з чоловіком. Усі речі брязнули через паркан у багнюку й калюжі. Вони намагалися нацькувати нашого батька їхнім псом, та, побачивши це, він піджав хвоста і сховався у сарайчику. Виходити навіть не збирався. За годину все майно тих людей опинилося надворі, брама зачинилася, а пес сидів разом із господарями за парканом.

«Ми вам будинок продали, але лишаємося ще тиждень так домовлено», сказали попередні власники.

Без категорії

012

Не хвилюйся, мамо! Вона не отримає жодної копійки,” з гордістю сказав її чоловік, не знаючи, що його дружина підслуховує.

Не хвилюйся, мамо! Вона навіть копійки не отримає, гордо заявив Андрій, не підозрюючи, що Марина підслухала його.

Без категорії

0201

Вже близько року мій син живе з Катею, але ми досі не знайомі з її батьками. Це здалося мені дивним, тож я вирішила з’ясувати, в чому справа Я завжди намагалася виховувати сина в дусі поваги до жінок — до бабусі, мами, дружини, доньки. Вважаю, що саме це — найкраща риса справжнього чоловіка: вміння шанувати жінок. Ми з чоловіком дали йому чудове виховання, хорошу освіту й забезпечили всім необхідним, щоб у дорослому житті він мав упевненість у собі. Не хотіли нічим іншим допомагати, але все ж придбали для нього двокімнатну квартиру. Син працював і самостійно заробляв на життя, проте власного житла йому ще не вистачало. Ми не зробили подарунок одразу й навіть не сказали йому про покупку. Чому? Бо тоді син вже мешкав із дівчиною — тому й приховали. Вже близько року він жив з Катею, але ми досі не були знайомі з її родиною, що мені здалося підозрілим. Пізніше я дізналась, що мама Каті — колишня сусідка моєї приятельки. Вона розповіла мені щось, що змусило мене насторожитись. Виявилося, що мати Каті вигнала чоловіка з дому, коли той став менше заробляти, але справжнє диво розпочалось потім… Жінка закрутила роман із одруженим, але заможним чоловіком. Ба більше, бабуся Каті, як і її дочка, теж мала стосунки з одруженим чоловіком й змушувала дочку та онуку доглядати його дачу й допомагати по господарству. Через це у мого сина виникли непрості відносини із майбутньою тещею. Та найбільше мене тривожило те, що мати й бабуся Каті налаштовують її проти батька. Дівчина явно дорожить татом, але через цих двох жінок її стосунки з батьком під загрозою. А ще – Катею спокусила ідея кинути навчання, бо вона вважає: чоловік має повністю забезпечувати сім’ю. Я згодна, що син має бути готовий стати опорою для дружини, але хто дасть гарантію, що у їхньому житті не виникнуть проблеми? Як тоді вона допоможе своєму чоловіку? До речі, я переписала квартиру на себе, бо знаю, яку добру людину я виховала. Так, все, що придбано до шлюбу, при розлученні не ділиться, але Катя — така розумна, що може лишити мого «джентльмена» навіть без шкарпеток.

Вже майже рік мій син живе разом із Лесею, але ми з чоловіком досі так і не познайомилися з її батьками.

Без категорії

ОПЕРАЦІЯ “ОГЛЯД СВІТУ: ЗНАЙДІТЬ НОВІ ВИКЛИКИ!

ОЗИРНІТЬСЯ НАВКОЛО! Моя дружина Одарка поїхала у відрядження до Львова, дочкаОлеся залишилася у батьків

Тату, Оксана просила не приїжджати на весілля!

Батьку Оксана просить, щоб ми не приїжджали на її весілля каже, їй ніяк не вистачає сміливості за сільськими батьками.

Без категорії

020

Відійди від мене! Я не давав обіцянки одружитися з тобою! І, взагалі, я навіть не знаю, чия це дитина!

Відійди! Я ж не клявся одружитися з тобою! І ще не розумію, чи то твоє, чи чиєсь інше дитинча.