Без категорії
Не стало Марії Сини приїхали з Києва до села на поминки. Добре, що хоч тепер приїхали, перешіптувалися сусіди.
Ой, Соломійко! Як ти вчасно! Я вже й не знаю, що робити! Соломія поставила важку торбу з продуктами на
Шкарпетки – Ой же ж ти, мій солоденький! Ти ж мій малесенький! Боже, чому ж діти такі солодкі, га?
Я їхала дванадцять годин, щоби встигнути на народження онука. У пологовому будинку мій син промовив
«Знесіть халупу!» вигукував бізнесмен, не підозрюючи, що до обійстя вже підходить офіцер спецпідрозділу
Досить бути зручною От і домовились, Мотря! весело щебетала тітка Леся, промокуючи губи серветкою.
1943 рік, село, невідомість попереду та суворі закони повсякдення сьогодні я, Пелагея Зіновіївна, зупинилася
Шкарпетки Ой, мій любий! Мій сонечку! Боже, чому ж діти маленькі такі солоденькі, а? тішилася Тетяна
Збій системи Лесю, ти вдома? Ростиславе, у неділю зранку я завжди вдома. Ти ж це знаєш. Тоді відкрий двері.
Сьогодні вирішила записати цей неймовірний випадок у своєму щоденнику. Я, Катерина Головко, молодa й