Без категорії
Памятаю, як тоді доля простягла мені руку У нашій родині, здавалось, все було гаразд: батько Іван і мати
Забудь, що у тебе колись була донька, холодно сказала моя донька Зоря, наче відрубала мій голос.
Я живу в селі під Київськими полями, там у мене бабуся Олена, добра жінка, що сама діє у своєму городі.
Ніколи не кохав свою дружину і говорив їй про це багато разів. Це не була її провина: ми жили доволі добре.
Сину, поясни, що ти в ній знайшов? голос Ганни Петрівни розрізав тишу кухні. Дівчина з якогось села
Сина і його дружина вигнали старого батька зі свого будинку. Лишень-ледве не замерзнувши, він відчув
Чужий наречений У нашому селі Підвисок була весела весілля, таке, що вся громада на вухах стояла.
Після таких слів я ще маю сидіти тут, удавати, що все гаразд, і посміхатись? Ні, святкуйте без мене!
Туман розвіявся Останнім часом Серафіма часто роздумувала про своє життя. Їй було нудно кожен день злився в один.
Памятаю, як той листопадовий вечір, коли до мого медпункту вдарив дощ із снігом, а вітер у трубі гудів