Без категорії
Володимир ніколи не вважав себе ні мнюком, ні параноїком. Він був практичним чоловіком, будівельником
Мені уже 62 роки, і вже майже сорок років я викладаю українську літературу в ліцеї імені Івана Франка у Львові.
Просто жити далі Ярина, маленька бешкетниця з двома кумедними хвостиками-антенками, носилася по просторій
Люди дивувалися: собака у покинутій хаті годувала зовсім не цуценят Все це було давно, коли зими здавалися
Все, край! Лідія Сергіївна легенько торкнулася кутиків очей білосніжною хустинкою і зітхнула так тужливо
Зимовий гість У селі взимку дуже рано темніє, а коли за вікном хуртовина то навіть ще раніше.
Куди ж це ти зібралась, така гарна? із ледь стриманим роздратуванням промовила Люба Георгіївна, поглянувши
З того дня, як у Барбоса забрали найдорожче, він так і не міг змусити себе зайти в свою будку.
Дороге задоволення Лесю, знову? Скільки ж можна? Я вже працюю тільки на твого кота! Кіт, якого Леся намагалася
Ця історія трапилась зі мною в далекому 1995 році. Тоді я навчався у Львівському ліцеї імені Героїв Крут.