ЖИТТЯ – Сторінка 27 – ZigZag

Історія появи наших дітей схожа на якийсь західний фільм. Ми й уявити собі не могли, що день пологів буде таким.

Мій чоловік працював лікарем. Так як після завершення навчання знайти роботу важко, а ми ще й чекали

Моє життя перетворилося у суцільний жах. Я й оглянутися не стигла, як це все трапилося. І треба було мені цього всього, погано до того жилося?

Мої рідні останні три роки просто не злазять з мене. Постійно надокучають мені тим, що роки йдуть, я

Коли мене запитували в дитинстві про мого батька, я соромився і ображався. Мені тоді здавалося, що всі мені хочуть зробити боляче такими питаннями.

Якось так сталося, що спільне життя у моїх батьків не склалося. Тато мій дуже специфічний чоловік.

Що це таке? Як таке взагалі можливо? Ви дитиною займаєтеся чи пустили її виховання на самоплив? – кричала під нашими дверима якась неадекватна жіночка.

Ми саме повечеряли. Дружина прибирала на кухні, а я вирішив допомогти і помити посуду. Дітей відправив

Мені здається, що в понеділок я отримаю звістку про своє звільнення і шукатиму нову роботу. От тільки стримати себе тоді я справді не міг.

Мій шеф надзвичайно добра і розумна людина. Ми з ним потоваришували. Разом почали їздити на риболовлю.

Залишилося ще зовсім краплиночка до того моменту, як я остаточно прийму рішення розлучитися з чоловіком. Накипіло мені і вже нема сил терпіти. Навіть спільна донька мене не втримує.

Зараз я дуже багато думаю і аналізую. Приходжу таки до думки, що всі наші проблеми розпочалися з того

Якби ж я тільки знала, що своїми благими намірами зроблю настільки погано і розпалю ворожнечу між рідними дітьми.

Зараз я найбільше шкодую про те, що колись поїхала на заробітки. Жили ми досить бідно, та на хліб завжди

Вже який місяць нам донька влаштовує показові вистави, що вона доросла. Ми втомилися з чоловіком. А як розум їй в голову вкласти – не знаємо.

Нашій донці недавно виповнилося вісімнадцять. Завжди Аліна була чемна та слухняна дівчинка.

Хотіли для батьків старість в тихому будиночку, де цвітуть вишні і бджоли гудуть, а отримали одні нерви.

Ми з чоловіком як тільки почули мрії моїх батьків про маленький будиночок недалеко від міста –

Сьогодні я стала випадковим свідком розмови двох бабусь на зупинці і посмішка з мого обличчя не сходить цілісінький день.

Мені до роботи йти пішки хвилин двадцять. Тому я ніколи не їжджу на маршрутці чи трамваї. Люблю пішохідні