ЖИТТЯЦІКАВО

Мені здається, що в понеділок я отримаю звістку про своє звільнення і шукатиму нову роботу. От тільки стримати себе тоді я справді не міг.

Мій шеф надзвичайно добра і розумна людина. Ми з ним потоваришували. Разом почали їздити на риболовлю. Обоє захоплюємося цією справою.

Та й я не ледар. Постійно щось нове вивчаю і розвиваю свої знання. Можливо, саме тому й так швидко виріс до заступника шефа. А можливо це не через мої знання, а через нашу дружбу – не знаю.

Вчора ми разом проводили час. Поїхали на озеро, половили рибу і потім поїхали до Олександра Петровича на дачу, щоб на мангалі підсмажити улов.

Реклама

Ми саме обертали другу партію рибки на вогні, як приїхала гостя. Це була донька Олександра Петровича – Вікторія. Батько одразу ж запросив доньку сідати з нами перекусити.

Вікторія сказала, що не має часу. Вона приїхала по дуже терміновій справі. Їй була потрібна досить велика сума грошей. Коли Олександр Петрович відмовив дочці і сказав, що не має біля себе таких великих грошей і йому потрібно кілька днів, щоб зібрати таку суму – Вікторія почала кричати.

Скажу чесно, таку істерику без причини у молодої дівчини я побачив вперше. Вікторія все кричала, що батько її не любить, що він взагалі був би радий, якби тоді вона загинула разом з мамою.

Я не стримався і сказав Вікторії:

– Можливо досить? Батько тебе любить понад усе на світі. Бачиш, навіть нову дружину не завів за стільки років. Все працює і старається для тебе. Виконує всі твої дурнуваті захсцянки. Ти зовсім розум втратила від отого свого силікону? Сама попрацювати хоч день не пробувала?!

Вікторія замовкла. Вона дивилася на мене і кліпала. Потім взяла свою сумочку і пішла до авто. Дорогою вона крикнула до батька:

– Щоб цього непотребу я тут більше не бачила.

Я так розумію, що “непотріб” – це я. Та й взагалі я хвилююся, що за мою нестриманість мене чекає в понеділок звільнення. Та я просто хотів захистити свого друга та й нічого окрім правди я не сказав. Просто всі забаганки дочки Олександр Петрович виконує.

То ж я більше, ніж впевнений, що і цю він виконає. Це я про те її умову, яка мене стосувалася.

Мені щиро школа мого керівника. Я сподіваюся що одного дня йому відкриються очі і він перестане настільки потурати дочці. До того ж вона доросла і має сама на себе заробляти. Батько вічно жити не буде, а це дурне дівчисько саме ради собі в житті не дасть.

 

Реклама

Також цiкаво:

Close