ЖИТТЯ – Сторінка 40 – ZigZag

«Не моя це дитина! Не моя!» – галасував Ярослав на дружину і розкидав її речі.

Ліда і Ярослав недавно стали батьками, а я відповідно – бабусею. Сказати, що вони обоє були палко

І як тут добрим будеш, коли всі намагаються на тобі нажитися? От і доводиться бути строгим і справедливим.

По натурі я дуже добрий чоловік, але всьому є межа. От мої сусіди і перейшли цю межу. Хоча я спочатку

Жінка так звикла, що потрібна дітям, що коли Ігор повідомив, що донечка вже доросла і сама всюди ходитиме, Ольга Іванівна розгубилася. З розумінням відповіла, що все гаразд, рано чи пізно це повинно було статися. Вона не помітила, як пролетіли цих 8 років. Марічка справді вже така доросла та самостійна.

Коли у молодої пари появилося маля, клопотів стало трошки більше. Адже Віра та Ігор працювали на роботах

Стою, дивлюся на подругу, а вона навіть не планує комусь давати місце. Я б, мабуть, згоріла з сорому. Вийшовши з маршрутки, мені увірвався терпець і я запитала у неї: — Тобі не соромно сидіти, коли біля тебе поряд стоять люди похилого віку?

Я кожного дня їжджу на роботу у громадському транспорті зі своєю подругою. Мене завжди дивувало, чому

Згодом стали помічати, що їжа, яку я готую на день, почала зникати. Донечка не їсть так багато, та й свекруха наскільки знаю теж. Все ж таки я запитала якось у Любов Іванівни, у чому ж справа. І дізналася

Нашій донечці вже чотири рочки. Вона вже ходить у садочок, але дуже часто хворіє. І відповідно, більше

Раптом дзвінок у двері. Кого ж це так рано привело до нас, ще й у вихідний день? Поки я збирала сумки, чоловік пішов відчиняти двері, а згодом і покликав мене. У дверях стояла моя колишня однокласниця.

Вирішили ми з чоловіком на вихідних поїхати у село до моїх батьків. Через те, що ми багато працюємо

Чоловік зібрав усі інструменти, якими працювала свекруха на городі та виставив за браму і сказав, що їм не потрібна її допомога, адже вона має свій будинок і нехай там планує де і що повинно рости.

На річницю нашого весілля ми отримали дуже щедрий подарунок від свекрухи. Вона віддала нам будинок своїх батьків.

Виявляється, я вагітна. Сказати комусь про це я боялася, адже ми були ще дітьми. Повідомила я мамі про свою вагітність, коли була на п’ятому місяці вагітності, адже живіт вже почав рости й приховувати це було важко.

З Іваном я зустрічалася з п’ятого класу. Наша любов тривала до дев’ятого класу, поки я не

Останнім часом все частіше задумуюся над тим, як я втомилася від цих стосунків. Мені вже абсолютно нічого не хочеться. От чесно. Остогидло.

Спочатку Павло мені здавася хорошим хлопцем. Навіть чимось зачепив моє серце і почала відповідати йому

Сестра чоловіка своїм вчинком шокувала всіх, і в той самий час подарувала нам щастя.

Так, інколи так буває, що n0raнi вчинки виходять в результаті на краще. Ні, я ні в якому разі не закликаю