Стою, дивлюся на подругу, а вона навіть не планує комусь давати місце. Я б, мабуть, згоріла з сорому. Вийшовши з маршрутки, мені увірвався терпець і я запитала у неї: — Тобі не соромно сидіти, коли біля тебе поряд стоять люди похилого віку?

Я кожного дня їжджу на роботу у громадському транспорті зі своєю подругою. Мене завжди дивувало, чому вона не уступає місце людям похилого віку. Особисто для мене, таке недопустимо, адже з дитинства мене вчили батьки поваги до старших людей. Я завжди уступаю місце, коли бачу вагітну жінку чи пенсіонера.

А от Таня зовсім не така. Вона навіть і оком не моргне, коли біля неї стоїть хтось старший. Хоча, не можу сказати, що вона така холоднокровна та неспівчутлива. Таня завжди допоможе та підставить своє плече коли потрібно.

Ввечері після роботи ми пішли на маршрутку. Як і кожного вечора, вона була переповнена людьми, але нам вдалося сісти на вільні місця. Зупинка за зупинкою, появлялося ще більше і більше людей. Коли я побачила біля себе жінку похилого віку, одразу підірвалася зі свого місця. Стою, дивлюся на подругу, а вона навіть не планує комусь давати місце. Я б, мабуть, згоріла з сорому.

Вийшовши з маршрутки, мені увірвався терпець і я запитала у неї:

— Тобі не соромно сидіти, коли біля тебе поряд стоять люди похилого віку?
На що вона відповіла:
Ні, мені абсолютно не соромно. А зараз я тобі поясню чому. Зі мною трапилися два випадки, після яких я поміняла свою позицію. Перший, це коли я поступилася місцем жінці, котра на мою думку, була в положенні. А через два дні, побачила її у кафе розпиваючи алкогольні напої. Якщо ж вона сама себе не береже, то чому я повинна турбуватися про її стан?
Другий випадок, це коли у мене була травмована нога. Оскільки я отримала важку травму, стояти було нереально складно. В той момент до мене нахабно підходить жінка та з презирством каже дати їй місце. Адже нам молоді легше постояти ніж їм. І їй було всеодно на мій стан здоров’я. А це неабияк мене здивувало та засмутило.
І схожих випадків у мене було ще вдосталь. Тому мені зараз абсолютно байдуже, що про мене подумають.

Можливо в її словах є частка правди. З того часу, я більше не підіймала з нею цю тему. Адже це вибір людини, як їй правильно чинити.

Оцініть статтю
ZigZag
Стою, дивлюся на подругу, а вона навіть не планує комусь давати місце. Я б, мабуть, згоріла з сорому. Вийшовши з маршрутки, мені увірвався терпець і я запитала у неї: — Тобі не соромно сидіти, коли біля тебе поряд стоять люди похилого віку?