ЖИТТЯ – Сторінка 8 – ZigZag

Ця бабуся пропрацювала вчителькою в школі більше сорока років, а зараз й на кусень хліба грошей не вистачає. Це до болю несправедливо.

Останнім часом мені полюбилося купувати продукти на ринку. Хоча я завжди купувала все в одному місці –

“Тату, тату, а мама забула спідницю одягнути!” – перелякано намагалася донести до тата свої тривоги маленька дівчинка.

Я саме поверталася з роботи ввечері. День був весняний і доволі прохолодний, однак вдень світило яскраве

Я ж думала, що у нас чудові і міцні стосунки, та побачивши у своїй спальні іншу все зрозуміла.

Навіть не хочу згадувати той момент. У мене тоді серце просто впало додолу і розбилося на тисячі друзків.

Наша мрія здійснилася в той день, коли ми з нею у вiдч@ї попрощалися.

Мабуть те, що у нас є син ні для кого не дивина. Та й ніхто ніколи не повірить, що він нам не рідний

— Для чого мені xв 0puй й нeмi чнuй чоловік поряд!? – мовила жінка. Олег навіть не став слухати цю розмову до кінця. Вибіг з лікарні сів в авто й поїхав куди очі бачили.

Олег виріс у багатодітній сім’ї. Матір після народження третьої дитини покинула цей світ.

– Ми все одно будемо разом! Тобі нікуди діватися! Я забезпечую тебе і доньку. Тому тобі варто змиритися з тим фактом, що у мене є інша! – мовив чоловік до дружини.

До нас на роботу влаштувалася нова жінка. Ми з нею одразу потоваришували. Й вона вирішила поділитися

В підлітковому віці я неодноразово говорив з батьками, що коли піду виробляти паспорт, то зміню ім’я. Але ні мати, ні батько не були задоволені від почутого.

Я мріяв, коли мені виповниться шістнадцять років. Ні, не через те, що буду більш дорослий чи самостійний.

Я втомилася, не можу я тримати це в собі, але і розірвати цей зв’язок не можу. Щось постійно мене зупиняє і не дає побудувати стіни.

З Артуром ми зустрічалися ще в школі. Разом навчалися в одному класі і мали шалену симпатію одне до одного.

Моя сестра повернулася на ранок у нetвe pe30му стані, я була з чоловіком здивована. Як виявилося, вона вирішила собі влаштувати особисте життя, поки батьків поруч немає.

Народилася я на Київщині. Але так сталося, що доля звела мене з чоловіком з Львівщини. Довго не вагаючись

Мій чоловік був обурений таким вчинком. Як це рідний батько не захотів допомогти хворій дочці та залишив її н@npu3в0ляще?!

Мені було двадцять років, коли мати народила сестру. Але через складні пологи, вона, на жаль, покинула нас.