– Ми все одно будемо разом! Тобі нікуди діватися! Я забезпечую тебе і доньку. Тому тобі варто змиритися з тим фактом, що у мене є інша! – мовив чоловік до дружини.

До нас на роботу влаштувалася нова жінка. Ми з нею одразу потоваришували. Й вона вирішила поділитися своєю історією життя. А саме, чому вона опинилася в іншому місті та змінила роботу.

Оля сім років прожила з Тарасом. За цей час у них народилася дівчинка. Але з появою дитини жінка почала менше часу приділяти чоловіку. Потім помітила, як Тарас почав затримуватися на роботі. А коли повертався, то лягав спати в іншу кімнату, начебто йому заважає плач дитини.

Оля розуміла, що чоловік віддаляється, але надіялася, що це тимчасово. Одного разу сталося так, що жінка повернулася швидше з роботи, адже запланувала зробити романтичну вечерю. Відкривши двері побачила жіночі туфлі у коридорі й сумочку. Увійшла до спальні, а там її чоловік розважається з молоденькою коханкою. Як кажуть, серце пішло в п’ятки. Вона так йому довіряла, а тут таке.

Та безсоромна швидко взяла одяг в руки й побігла з дому, а чоловік вирішив побігти за нею. Повернувшись сказав до Олі:

– Ми все одно будемо разом! Тобі нікуди діватися! Я забезпечую тебе і доньку. Тому тобі варто змиритися з тим фактом, що у мене є інша.

Жінка зі сльозами на очах обдумала все сказане й зрозуміла, що вона у безвиході. Пройшло два тижні. Чоловік, як завжди повертається пізно, від нього пахне жіночими парфумами, ще й до дитини став холодний. Оля не могла більше це терпіти.

Її знайомі сказали, що старенька бабуся шукає собі на підселення квартирантів. Єдине виходить потрібно їхати в інше місто, й роботу тоді теж там шукати. Але зрозуміла, що це краще ніж жити зі зрадником.

Звільнилася з роботи, забрала дитину з садочка, подала заяву на розлучення, склала валізи й поїхала. Спочатку Тарас злився, як це Оля насмілилася поїхати від нього. Ще й дитину забрати.

Врешті-решт вона приїхала у ту квартиру, що порадили знайомі. Дім затишний та охайний. Марія Миколаївна дуже зраділа побачивши, що Оля приїхала з донечкою. Оскільки її онуки закордоном і вона їх жодного разу не бачила. Поки Оля влаштувалася на нову роботу, з дитиною сиділа Марія Миколаївна. Вона сприйняла своїх квартирантів, наче за рідних та близьких родичів.

Нарешті життя Олі налагодилося. Навіть кавалер якийсь появився, адже кожного дня приходить з квітами та подарунками.

Сиділи ми з нею якось на каві, вона розповіла, що почала відкладати кошти на придбання власного житла.

Її бажання – це бути вільною й незалежною ні від кого. Олі хочеться, щоб її дочка гордилася своєю матір’ю. А колишній так і не дає їй спокою. Кожного дня телефонує і пише, але Оля вирішила остаточно розірвати з ним всі зв’язки. Зараз у неї розпочався новий етап життя, а головне набагато кращий за попередній.