«Доню, ой не пара він тобі!» – говорила мені бабуся, а я лише махала рукою. Лише через 10 років спільного життя зрозуміла її слова!

Коли я вперше це почула від неї, то махнула рукою й 0бразилась. Ну як вона може так говорити? Доросла ж людина, хіба не розуміє, що всі ці стереотипи про статус давно застаріли та нічого не значать? Багато спільних років у шлюбі я жила і вірила, що точно не помилилась, була щасливою, хоч інколи доводилось тягнути все на собі та сил жити не залишалось.

Чоловік мій уже довгий час працює на фабриці. Ще 5 років тому я створила свій невеличкий бізнес і почала пропонувати йому покинути важку роботу й допомагати мені, але він відповів, що його мозок для цього не створений, звик до фізичної праці. Я не наполягала, якщо йому краще працювати там у зміни, то нехай і працює. У нього немає вищої освіти, та, як потім пояснила мені бабуся, саме про це вона і говорила, що ми різні, у нас різне бачення майбутнього.

Чоловіка я не переманювала на свою роботу, якщо йому добре там, то щаслива за нього. Я щиро вірила, що такий порядок речей ніяк на нас не вплине, проте я помилялась. Все частіше чоловік почав нарікати, що я ділова багата жінка, а він звичайний бідний чоловік. Мене це завжди обурювало, адже він знав, що я все отримала не просто так, довго навчалась, а потім працювала, та і йому постійно пропонувала помогти навчитися та працювати зі мною.

Останнім часом наші стосунки стали просто нестерпними. Чоловік уже не стримує свою заздрість та образу й постійно ображає мене. А потім сам втікає до батьків. Я не уявляю скільки він їм неправдивої гиготи про мене розповів, але тепер свекруха часто телефонує до мене і говорить, яка я погана, адже зраджую, постійно на роботі, а на чоловіка у мене зовсім часу немає.

Попри це все я не хочу розлучатися з чоловіком, він мені дорогий, я кохаю його, але як розв’язати проблему – не знаю.

Раніше я мало заробляла, і ми були щасливими, а тепер, коли я досягла чогось та почала приносити додому хороші гроші, все перевернулось з ніг до голови. Але ж хіба погано, що ми тепер маємо можливість жити краще?