Я не хочу підтримувати зв’язки з родичами моєї дружини

Нещодавно рідні моєї дружини продали два своїх будинки у невеличкому містечку. Натомість вони придбали двокімнатну квартиру у Києві, де живемо ми. Родичі переїхали до столиці на постійне місце проживання.

Ми з Ольгою мешкаємо у новому будинку елітного району. У нашій квартирі розкішний євроремонт. А недавно ми купили нову іномарку.

Це нам не з неба впало. Щоб усе це мати, ми зранку до ночі працюємо, стомлюємося, просто без сил іноді падаємо. Та чомусь родичі Ольги, а особливо моя теща, вважають, що все нажите нами дісталося дуже легко. Вони не розуміють, що в теперішній час для того, щоб щось мати, треба посильно працювати.

Рідні моєї дружини нам заздрять. Я не тільки у їхніх очах це читаю. Вони неодноразово натякали нам на те, що вони бідні, а ми розкошуємо. Але ж ми з дружиною стараємося, щоб потім наші діти нормально жили. До речі, їх у нас поки що немає, але ми плануємо вже.

Коли родичі переїхали до столиці, вони щодня відвідують нас по черзі. То теща прибіжить – чаює з дружиною. Часто заходить і брат, ще й зі своїм другом. Вони з превеликим задоволенням відсиджуються на нашій новій кухні та п’ють пиво. Нерідко і тесть приходить. Вгадайте, навіщо? Щоб подивитися на нашому великому смарт-телевізорі футбол! Бо у них, бачте, телевізор маленький.

Коли дружина вдома, родичі забирають весь її час. Усіх треба їх розважати, тому Ольга не встигає навіть їсти приготувати! Сидять «дорогенькі» родичі допізна. Я повертаюся з роботи, хочу з дружиною наодинці залишитись, а тут, як завжди, повна квартира гостей! Сидять за столом на кухні.

Жодного разу вони не принесли якихось цукерок чи печива до чаю. Проте наш холодильник залюбки порожнім роблять.

Як то все мені набридло! І хочеться їм виговоритися, та дружину шкода. Я Олю поважаю і сваритися з нею не хочу. Вона не винна, не сама ж їх запрошує.

Декілька місяців тому родичі взагалі знахабніли! Приходжу додому – Марія Іванівна, моя теща, вже на улюбленому місці, на кухні. Сидить весела, радісна і розповідає, що Роман, молодший син, збирається одружуватися. Відповів, що радію за нього.

А теща потім завела розмову про те, що її сину треба квартиру придбати. Грошей на іпотеку у них не вистачає. То вони чомусь упевнені, що саме я повинен їм у цьому допомогти.

Я не стримався і рішуче відповів:

– Як Роману з його нареченою житло потрібно, то хай на нього і заробляють. Мені гроші з неба не падають. Я не збираюся забезпечувати усіх родичів!

Марія Іванівна розгнівався на мене і пішла геть.

Як тепер чудово стало! Повертаюся додому, а дружина чекає… У квартирі спокійно, бо нікого немає. Вечеря на столі готова, чисто скрізь. Ольгу не відволікає ніхто. Дружина, звісно, трішки переживає. А я неймовірно щасливий!

Мабуть, треба було сваритися з ними ще після весілля. Тоді я б зміг насолоджуватися  спокійним сімейним життям у себе вдома раніше!